«Зелені» навели цифри, які сильно вразили багатьох депутатів бундестагу: щорічно Німеччина витрачає на боротьбу з використаною жуйкою $900 млн., що втричі більше, ніж виділяє, наприклад, Велика Британія. Як повідомляють «Новые Известия», парламентарі збираються ухвалити «антижувальний» закон уже найближчим часом.
Людство завжди щось жувало. Так, індіанці для зміцнення зубів жували суміш вовни та меду, європейці після відкриття Колумбом Америки привчили свої зуби до тютюну, а самі американці — до ялинової смоли, що стала прообразом сучасних жувальних гумок. У 1869 році в США було отримано перший патент на виготовлення жуйки, яка менш ніж за 100 років стала одним із найпоширеніших у світі харчових товарів, невід'ємною частиною масової культури, а також «головним болем» для прибиральників вулиць усього світу.
Першою державою, яка почала боротьбу з «міським лихом» останніх десятиліть, став Сінгапур. Саме в цій маленькій азійській країні у 1992 році було запроваджено першу у світі заборону на торгівлю жуйкою. У результаті вулиці Сінгапуру завдяки бездоганній чистоті, що настала, стали однією з пам'яток країни. Однак через 12 років під лобістським тиском американців сінгапурська влада зняла свою заборону. Щоправда, тепер жувальна гумка продається лише в аптеках і суворо за рецептом лікаря. Також для покупки колишнього «забороненого плоду» житель Сінгапуру повинен пред'явити продавцеві посвідчення особи та картку зі своїм ID-номером. Якщо аптекар продасть жуйку не за законом, то йому загрожує 2-річне тюремне ув'язнення та штраф у $3 тис.
У Китаї проблемою жуйки зайнялися у 2002 році, після того як під час Національного свята на головній площі Пекіна Тяньаньмень туристи наплювали ні багато ні мало 600 тис. жуйок. Очищення площі тоді обійшлося місту у $120 тис. Після цього Міністерство науки і технологій Китаю доручило китайським ученим розробити хімікат, що розчиняє жуйку, який би полегшив двірникам роботу з очищення міст і знизив витрати на таку невдячну справу. Хімікат був придуманий, але кількість жуйок на китайських вулицях не зменшилася. Уряд КНР, нарешті усвідомивши, що в забрудненні міст жувальними гумками винні не лише туристи, а й самі китайці, які щорічно споживають 2 млрд. жуйок, ухвалив закон, згідно з яким за виплюнуту в громадському місці гумку належить штраф до 50 юанів (близько $6).
У Європі вирішили боротися з цим злом по-своєму. У лютому цього року британські законодавці визнали жувальну гумку одним із головних «ворогів» міських вулиць і зайнялися вихованням недбайливих співгромадян. Комунальники підрахували, що на квадратний метр кожної вулиці Лондона припадає 20 викинутих жувальних пластинок. Щорічно на прибирання гумки з тротуарів іде майже 160 млн. фунтів стерлінгів ($300 млн.). Щоб повернути витрачені на очищення міст гроші, чиновники запровадили податок на продаж цього продукту. Відтепер з кожної упаковки жуйки стягується один пенні на прибирання вулиць, а на обгортках виробники гумки нагадують покупцям про існування урн. А в центрі кожного британського міста вже розвішані плакати з портретами відомих людей та намальованими телеперсонажами, які закликають мешканців ліпити використану жуйку прямо на них.