Так, наприклад, майже 65% іспанців, італійців та британців під час опитування заявили, що в їхній країні занадто багато іммігрантів. Більшість респондентів у країнах Євросоюзу вважають, що через наплив іммігрантів корінним жителям стало набагато важче знайти собі роботу і що постійний приплив іммігрантів негативно позначається на системах охорони здоров'я, соціального забезпечення та освіти. У жодній з країн ЄС переважна більшість корінного населення не вважає імміграцію корисною.
Антиімміграційні настрої впливають також і на прийняття важливих рішень на національному рівні. Так, 11 серпня поточного року Європейська комісія була змушена дозволити Іспанії заборонити до кінця 2012 року в'їзд в країну трудових мігрантів з Румунії (рівень безробіття в Іспанії найвищий в ЄС – 21%). Антиімміграційні настрої наростають також у Данії та Голландії. Цього літа Данія відновила прикордонний контроль на кордонах з Німеччиною та Швецією.
Група дослідників з університету міста Тібурга (центр провінції Північний Брабант, Нідерланди) під керівництвом доктора психології, професора Дідеріка Штапеля встановила, що сміття на вулицях, стіни будівель, розмальовані графіті, та інші прояви неакуратності підсвідомо приписуються іммігрантам. Для цього вони провели анкетування добровольців, які щодня чекали поїзд на одній і тій самій станції.
Респондентам запропонували відповісти на ряд запитань, що розкривають їхнє ставлення до представників іншої раси та релігії. І з'ясувалося, що після того, як станцію не прибирали тиждень, усі білі пасажири висловили різко негативне ставлення до чорношкірих сусідів по вагону. Хоча очевидно, що сміття від корінного населення не менше, ніж від іммігрантів.
І чудово знаючи всі ці настрої, Єврокомісія пригрозила десятьом країнам ЄС – Австрії, Британії, Німеччині, Іспанії, Кіпру, Литві, Мальті, Польщі, Чехії та Швеції – судовим процесом за затягування внесення доповнень до національних законодавств норм, що гарантують право на вільне пересування всім особам, які легально проживають на територіях цих країн. «Право на вільне пересування – це одне з головних основоположних прав жителів ЄС», – заявила єврокомісар з питань юстиції Вівіан Редінг.
Порушення процедури розгляду такого порушення – це перший крок, який робить Єврокомісія в процесі приведення законодавства країн ЄС у відповідність до законодавства Євросоюзу. Якщо процедура не призводить до позитивного результату, справа передається до суду Євросоюзу (вищого суду ЄС), який має право накласти на країну-порушницю великий грошовий штраф. Але і його сплата не звільняє «винну» країну від виконання обов'язку, приписуваного їй самим фактом членства в союзі. Навіть якщо це суперечить думці більшості населення.
Сергій ДЕБРЕР.
