Як повідомляє Німецька хвиля, новий імміграційний закон, який мав прочинити двері до ФРН для потрібних країні людей, схоже, намертво застряг у коридорах німецького парламенту. Консервативні хранителі «національного грааля» домоглися через Конституційний суд скасування вже ухваленого документа. Закон повернули до погоджувальної комісії Бундестагу та палати федеральних земель, де переважають християнські демократи. Нещодавно відбулося її чергове засідання, і стало зрозуміло, що на законі фактично можна поставити хрест.
Що стосується застосовуваної в багатьох країнах світу системи балів, за якою відповідні іноземці могли б на законних підставах приїжджати до Німеччини й залишатися тут, то консерватори вважають, що це призведе до напливу до ФРН громадян інших країн, а їх і так тут більш ніж достатньо. Проте дані з останнього міграційного звіту уповноваженої уряду ФРН з питань міграції, біженців та інтеграції іноземців Марі-Луїзе Бек свідчать про протилежне: «Немає абсолютно жодних причин для панічних дискусій про імміграцію до Німеччини. Адже даним про приплив необхідно протиставити дані про вибуття з країни. І якщо порівняти ці цифри, то з'ясується, що жодного приводу для занепокоєння немає».
Справді, у 2002 році (дані за минулий рік надійдуть лише влітку) до Німеччини приїхали лише 840 тис. осіб з інших країн. Причому чверть із них — це німці, які повернулися із закордонних мандрів, а також етнічні німці-переселенці з республік колишнього Радянського Союзу та інших країн Східної Європи. Таким чином, загальний рівень міграції до Німеччини за останні десять років скоротився майже вдвічі. І це без урахування еміграції. Виїхали ж з країни у 2002 році понад 620 тис. осіб, у тому числі півмільйона іноземців, які проживали в Німеччині. У підсумку залишається позитивне сальдо в трохи більш як двісті тисяч, з яких знову ж таки близько чверті — самі німці, що кочують із країни в країну. Це втричі менше, ніж десять років тому.
Скоротився не лише загальний обсяг імміграції до Німеччини, а й її склад. Зокрема, значна кількість людей — понад триста тисяч на рік — це типові сезонники. Вони й не думають осідати в Німеччині. Приїжджають на сезонні роботи — допомагають зібрати врожай полуниці, спаржі чи винограду — і повертаються додому. За законом вони можуть лише три місяці легально перебувати й працювати в Німеччині, але все одно потрапляють до імміграційної статистики.
За останні десять років різко скоротилася й кількість людей, які попросили в Німеччині політичного притулку. Пік потоку біженців до ФРН припав на 1992 рік, коли палали Балкани й розпався Радянський Союз. Тоді майже півмільйона осіб звернулися до німецької влади з проханням про притулок. Тепер надходить на рік лише близько сімдесяти тисяч заяв. Більш ніж у чотири рази скоротився й потік німецьких переселенців із республік СНД, хоча їхні російськомовні члени сімей тепер і становлять помітну частку в загальному припливі мігрантів до ФРН.
Тим часом приплив іноземців Німеччині вкрай потрібен. І не лише тому, що без іммігрантів країна дуже швидко постаріє. Марі-Луїзе Бек: «З імміграцією до країни приходять і інновації. Адже, як правило, охота до зміни місць опанувує людей допитливих, сміливих, заповзятливих. Про це свідчать усі міграційні дослідження. Суспільство не може варитися у власному соку, імміграція йде йому лише на користь. Історичний досвід доводить, що при всіх конфліктах і труднощах, що виникають, свіжа кров завжди призводить до стрибка розвитку та зростання добробуту. Тож нам потрібно відкрити країну, відкритість — невід'ємна частина сучасного суспільства».
Єдиний виняток із загальної тенденції до скорочення потоку мігрантів у ФРН — це збільшення кількості іноземних студентів у німецьких вишах. За десять років воно зросло вдвічі. Марі-Луїзе Бек віднесла цей факт до числа обнадійливих.