Вирушаючи до Канади в пошуках кращого життя, необхідно адекватно оцінювати свої сили
За Законом про імміграцію (Immigration and Refugee Protection Act), прийнятим у 2002 році (в червні 2008 внесено поправки), за рідкісними винятками, особи, які переїжджають до Канади на постійне місце проживання, повинні продемонструвати знання англійської або французької мови. Іншими словами, перш ніж подавати заяву на отримання другого громадянства, необхідно скласти іспити з мови. Цієї вимоги немає в Квебеку.
Єдиним документом, що свідчить про складання іспиту, який визнається Департаментом з імміграції, буде сертифікат, виданий відповідно до International English Language Testing System (IELTS) – для англійської або Test dEvaluation de Francais (TEF) – для французької мови. Такі іспити час від часу проводяться майже в усіх країнах світу.
Особи, які не потребують працевлаштування, повинні мати бажання і бути в змозі створити свою власну справу, що забезпечує їх зайнятість. Мається на увазі, що вони зможуть зробити внесок у розвиток культури, спорту або створять і очолять свою власну фірму. Прикладом такої категорії іммігрантів можуть слугувати музиканти, артисти балету, актори, спортсмени тощо, які мають достатні кошти, щоб відкрити свій бізнес і працювати в ньому за професією – наприклад, навчаючи грі на фортепіано, балетним танцям, бойовим мистецтвам тощо.
Однак для набагато численнішої категорії іммігрантів потрібно вчасно подбати про те, щоб укласти контракт із роботодавцем. Контракт має містити детальну інформацію про роботу, на яку наймається іммігрант. У ньому ж обумовлюються такі умови праці, як максимальна кількість робочих годин на тиждень, розмір заробітної плати та відрахування з неї. Серед останніх можуть бути: відрахування до пенсійного фонду (Canada Pension Plan – CPP), внески на страхування з безробіття (Employment Insurance – EI), прибутковий податок.
Крім того, роботодавець за договором зобов'язаний:
– оплатити частину авіаквитка туди й назад (згідно із законодавством провінції Британська Колумбія, роботодавець оплачує повну вартість перельоту);
– оплатити транспорт від аеропорту або іншого пункту прибуття в Канаду до місця роботи;
– надати безкоштовне житло (за винятком провінції Британська Колумбія), яке має відповідати муніципальним вимогам до будівель і санітарним нормам, установленим у провінції, де іммігрант працюватиме;
– надати необхідну площу для приготування їжі та потрібний для цього кухонний посуд, у разі якщо працівник віддає перевагу готувати сам; роботодавці, які надають готову їжу, мають право вираховувати із зарплати працівника до шести з половиною доларів на день;
– зареєструвати працівника в провінційному органі медичного страхування.
Частину витрат, пов'язаних із переїздом, працівник оплачує сам, що також має бути відображено в контракті.
Іммігруючи до Канади, зовсім не обов'язково звертатися за юридичною допомогою до приватних адвокатських контор, оскільки існує відповідна федеральна програма та державні органи, відповідальні за її виконання. Тим не менш, іноді (звісно, на свій страх і ризик) корисно отримати консультації в одній із канадських юридичних фірм, що спеціалізуються на допомозі потенційним іммігрантам. Так можна об'єктивно оцінити свої можливості участі у федеральній програмі або більш професійно прозондувати ґрунт щодо свого початкового працевлаштування, прояснити деякі юридичні тонкощі та особливості, характерні саме для вашого випадку.
В останні 70 років імміграція до Канади постійно зростала. Однак склад іммігрантів змінювався. Зменшувалася кількість вихідців з Європи та США, зростала питома вага тих, хто приїжджає з інших регіонів світу. Крім того, якщо порівняти, як працевлаштувалися іммігранти, що прибули в 1991-му та в 2006 році, то виявиться, що серед останньої хвилі значно більша кількість іноземців із вищою освітою змушені були погодитися на роботу, яка не вимагає університетського диплома. Багато з таких іммігрантів стали дрібними клерками, водіями вантажівок, продавцями, касирами, таксистами.
У зв'язку з цим як державні, так і громадські організації Канади, що працюють з іммігрантами, вбачають одне зі своїх завдань у недопущенні будь-якої дискримінації. Звісно, така негативна тенденція склалася не без участі самих переселенців. Тому сьогодні офіційні спеціалізовані сайти, публікуючи корисну інформацію для іммігрантів, нагадують їм про те, що вони приїхали до Канади в пошуках кращого життя і, отже, повинні адекватно оцінювати свою професійну підготовку та домагатися для себе роботи й соціального статусу відповідно до свого освітнього рівня.
За матеріалами сайту «Оффшор Експрес».