Програма Skilled Worker
За традицією останніх років, 1 липня Міністерство громадянства та імміграції Канади оголошує новий список пріоритетних спеціальностей для категорії Skilled Worker, а також визначає розмір квот на кількість прийнятих заяв за різними імміграційними програмами на наступний рік. Тому логічно очікувати, що нововведення, про які багато говорять останнім часом, будуть введені не пізніше 1 липня 2012 року. Звісно, це лише мої припущення, але ймовірність такого сценарію досить висока.
Проаналізувавши останні заяви голови імміграційного відомства пана Кенні, можна зробити висновок, що нова система відбору за програмою Skilled Worker повністю готова, і про нові оголосять вже скоро. Швидше за все цього року. Про те, як планують проводити відбір, я вже досить детально писала у своїх попередніх статтях, тому повторюватися немає сенсу.
Нагадаю лише, що планується виділити два потоки: один для спеціалістів з вищою освітою, інший для осіб з робітничими професіями, з різною шкалою нарахування балів для кожного з цих потоків. Визначальне значення матиме хороше володіння однією з державних мов Канади (англійською або французькою). Також важливим фактором є вік, оскільки пріоритет надаватиметься молодим.
Програми для бізнесменів
Поки залишається незрозумілою ситуація з федеральними бізнес-програмами, які наразі фактично закриті. Нагадаю, що 1 липня 2011 року за програмою Investor було введено ліміт на кількість прийнятих заяв, який був вибраний у перші два дні, і відтоді прийом заяв призупинено.
Також 1 липня 2011 року було призупинено прийом заяв за програмою Entrepreneur, а сама програма відправлена на перегляд. З того часу минуло вже чимало часу, тому логічно очікувати, що Міністерство громадянства та імміграції Канади має зробити хоча б якісь оголошення з цього приводу до 1 липня 2012 року.
Поки немає жодної ясності в тому, які зміни відбудуться з цими програмами, але можна припустити, що навряд чи вимоги до них залишать у попередньому вигляді. Судячи з усього, критерії відбору посиляться.
З останніх повідомлень пана Кенні випливає, що міністерство працює над новою програмою для бізнесменів, про яку мають оголосити до кінця року. Передбачається, що ця програма буде орієнтована на бізнесменів, які працюють у сфері високих технологій, відновлюваної енергії та інших передових галузях, які мають хороші перспективи для подальшого розвитку та ведуть до створення робочих місць.
Планується, що особи, які проходять за цією програмою, будуть працювати в кооперації з місцевими інвесторами та великими компаніями, які допоможуть їм поставити на ноги бізнес у Канаді. Цій програмі нададуть найвищий пріоритет, тобто за нею можна очікувати короткі терміни розгляду заяв на імміграцію. Поки з цього питання додати нічого, можна лише припустити, що учасники програми Entrepreneur мають інвестувати в Канаді значно більші суми, ніж це потрібно зараз.
Із заяв пана Кенні щодо програми Entrepreneur можна зробити висновок, що її планують залишити для того, щоб дати можливість власникам малого бізнесу отримати статус постійного жителя та розгорнути тут бізнес. Однак, ймовірно, великого інтересу уряд до цієї програми не виявляє, тому поки складно припустити, якими будуть вимоги, чи введуть ліміт на кількість прийнятих заяв, і коли її відкриють.
Також не зовсім зрозуміло, що означають слова пана Кенні про те, що Канада зацікавлена в рівномірному залученні бізнесменів з усіх регіонів світу. Поки за категорією Entrepreneur основний потік заяв надходить з чотирьох країн – Китаю, Індії, Південної Кореї та Єгипту. Можливо, передбачається введення квот на прийом заяв за посольствами.
Інтригу посилює те, що багато провінцій пропонують власні бізнес-програми, і уряду або потрібно відкривати аналогічні федеральні програми, або примушувати провінції приводити їхні програми у відповідність до федеральних. В іншому випадку станеться те, що сталося з федеральною програмою Investors, яка з 1 липня практично закрита, тоді як за аналогічною програмою провінції Квебек прийом заяв нічим не обмежений. Абсолютно незрозуміло, чого в результаті добився федеральний уряд, закриваючи програму Investor. Судячи з усього, пікантність ситуації чудово усвідомлюють і в уряді.
Провінційні програми
Варто сказати, що наразі складаються досить цікаві відносини федерального імміграційного відомства з провінціями. З одного боку, федеральний уряд розуміє, що провінційні програми є джерелом неконтрольованого притоку іммігрантів, тут є поле для шахрайства та проникнення осіб з темним минулим. Тому федеральний уряд наразі прагне взяти все, що стосується імміграції, під свій повний контроль.
Принаймні, вже лунають пропозиції, що імміграційні органи провінцій можуть обирати тих, хто їм потрібен, серед заявників за федеральними програмами. Особи, відібрані провінціями, матимуть пріоритет при розгляді заяв. Тобто провінції отримають пріоритетне право на відбір іммігрантів для себе, однак федеральний уряд при цьому бажав би повернути собі функції контролю над імміграційним процесом.
З іншого боку, провінції хочуть набагато більшої свободи у проведенні імміграційної політики, ніж вони мають зараз. Зокрема, провінція Онтаріо, яка всі роки покладалася на іммігрантів, що проходили за федеральними програмами, останнім часом почала відчувати їхній недолік, оскільки великий потік пішов у західні провінції. Пояснюється це двома факторами – великим попитом на робочу силу в орієнтованих на видобуток корисних копалин провінціях Саскачеван, Альберта та Британська Колумбія, та наявністю у них власних імміграційних програм.
У зв'язку з цим уряд Онтаріо прийняв рішення про розробку власної імміграційної стратегії та почав переговори з федеральним центром з цього питання. Тобто уряд Онтаріо серйозно зайнявся створенням каналу для залучення до провінції більшої кількості іммігрантів, причому таких, які потрібні саме їй. Але це ще не все.
Західні провінції, які відчувають нестачу робочого населення, хотіли б мати набагато більше свободи в плані розробки та проведення імміграційних програм. Вони також хотіли б значно збільшити ліміт на кількість прийнятих іммігрантів або взагалі мати право на необмежений прийом потрібних спеціалістів. При цьому представники всіх трьох західних провінцій «кивають» на провінцію Квебек, яка має особливе становище у складі Канади, і, як результат, набагато більший рівень автономії у проведенні різних програм, у тому числі імміграційних.
Ситуація на даний момент виглядає дійсно дуже дивно, і західні провінції мають всі підстави запитати, чим вони гірші. Те ж саме стосується провінції Онтаріо, де зосереджені основні виробничі потужності Канади, і де проживає більше третини всього населення країни.
Поки не ясно, як вирішиться це питання, однак очевидно, що провінції відіграватимуть набагато більшу роль у процесі відбору іммігрантів.
Далі буде.
Олена РЯБІНІНА.
«Русский Торонто»