Міністерство громадянства та імміграції знову під вогнем критики, адже в повітрі знову запахло виборами, які погрожують призначити то консерватори при владі, то опозиційні партії. На недоліки роботи цього органу вказує, зокрема, член парламенту від опозиційної Ліберальної партії Джим Карігіанніс. Вивчивши статистику Міністерства громадянства та імміграції Канади та порівнявши дані з 2004 по 2006 рік, він заявив, що терміни проходження імміграційного процесу за цей період в середньому збільшилися на 20%. До того ж у різних посольствах терміни розгляду справ для одних і тих же категорій іммігрантів сильно відрізняються. Те саме стосується і різних класів, за якими проходять імміграцію заявники.
Так, наприклад, для дітей, які викликаються за сімейним спонсорством, терміни розгляду становлять в середньому 11 місяців. Однак у різних посольствах вони відрізняються: у Відні процес займає 3 місяці, на Ямайці – 5, у Лондоні – 8, на Гаїті та Гватемалі – 19.
У випадку батьків та бабусь-дідусів, які викликаються за сімейним спонсорством, 80% справ розглядають протягом 40 місяців. При цьому у Сан-Паулу (Бразилія) цей період становить всього 8 місяців, у Лондоні – 11, у Пекіні – 34, в Ісламабаді – 40, у Делі – 45.
У випадку сімейного спонсорства подружжя та партнерів 80% клопотань розглядають протягом 9 місяців. При цьому у Тайбеї (Тайвань) ці терміни становлять всього 5 місяців, у Буффало (США) – 13, у Буенос-Айресі (Аргентина) – 15 місяців (найдовші терміни за цією категорією).
У категорії Skilled worker 80% справ розглядають протягом 62 місяців. Для порівняння – у 2004 році цей термін становив 43 місяці. Термін розгляду в Лімі на даний момент становить 14 місяців, у Парижі – 15, у Відні – 31, у Лондоні – 54, у Римі – 59, у Делі – 62, в Ісламабаді – 63, у Пекіні – 64, у Києві – 71 місяць. Як бачимо, знову чітко проглядається нерівномірність.
На підставі наведених даних Джим Карігіанніс заявляє про наявну дискримінацію окремих категорій іммігрантів. Він також дорікає Консервативній партії в тому, що з її вини збільшилися терміни розгляду імміграційних справ. Консерватори ж, у свою чергу, нарікають на причетність до цієї проблеми Ліберальної партії, яка до них перебувала при владі довгі роки. Зокрема, консерватори посилаються на те, що на момент їх приходу до влади у 2006 році в посольствах вже накопичилося понад 800 тис. нерозглянутих справ. У відповідь ліберали нагадали, що консерватори у своїх передвиборчих обіцянках погрожували вирішити це питання, але віз і нині там.
Сказати по правді, з нашої точки зору ситуація виглядає дещо інакше, ніж її представив парламентар. По-перше, порівнювати ситуацію у 2004 та 2006 році не зовсім коректно. Справа в тому, що у 2004 році (після оголошення в червні 2002 року драконівських прохідних вимог) на розгляд у посольства надходило набагато менше заяв. Лише у вересні 2003 року, після введення деяких послаблень, потік заяв у 2004 році тільки почав збільшуватися.
По-друге, при консерваторах в принципі ситуація залишається стабільною, чого не скажеш про роки правління лібералів. Тоді, починаючи з 1998 року, терміни збільшувалися катастрофічними темпами. Нарешті, при лібералах набув чинності скандальний імміграційний закон з ретроактивністю та жорсткими прохідними вимогами. Безсумнівно, консерватори могли б значно покращити ситуацію, якби виділили гроші в першу чергу на заходи щодо скорочення термінів, а не займалися популістським зниженням розмірів імміграційних зборів та відкриттям центрів допомоги новоприбулим іммігрантам.
Нарешті, є сумніви щодо наведеної Карігіаннісом статистики, яка відображає, на його думку, нинішню ситуацію. Принаймні спостереження імміграційних експертів помітно відрізняються від неї. Зокрема, останні два роки терміни розгляду справ у канадському посольстві в Москві становлять приблизно один рік, у Києві – не більше двох років. При цьому практично всіх наших клієнтів звільняють від інтерв'ю. За останні роки було лише два-три випадки, які зайняли більше часу через те, що знадобилася перевірка службами безпеки. Зазначимо також, що деякі претенденти, які формально не набирають прохідний бал, тим не менш отримують імміграційні візи. Тобто поки що щодо термінів розгляду справ у Києві та Москві, а також підходу до їх розгляду, особливих нарікань до Міністерства громадянства та імміграції Канади у імміграційних адвокатів немає.
Спрогнозувати, як довго збережеться така ситуація, на даний момент важко – багато залежить від дій канадського уряду. Вважаємо, потрібно бути готовими до того, що терміни розгляду справ і в Києві, і в Москві можуть збільшитися.
Карігіанніс бачить вихід із ситуації, що склалася, у більш рівномірному перерозподілі персоналу по всіх посольствах. Ще одним заходом він називає збільшення кількості працівників посольств. На початку лютого 2008 року канадський уряд уже оголосив про виділення додаткових $1,9 млн на розширення посольства в Манілі (Філіппіни) та збільшення персоналу з тим, щоб скоротити час розгляду імміграційних справ. Карігіанніс заявляє, що цього недостатньо, що потрібно вливати набагато більше грошей та розширювати штат працівників канадських посольств по всьому світу.
Якщо консерватори відреагують на критику ділом (можна припустити, що так і буде, адже заява Карігіанніса отримала широкий резонанс) – то, наприклад, у Москві ситуація з термінами розгляду імміграційних справ може помітно погіршитися. Навряд чи уряд зможе виділити достатньо коштів на збільшення персоналу – набагато простіше перевести працівників з менш завантажених центрів у проблемні точки, як радить парламентар. А це негативно позначиться в першу чергу саме на тих посольствах, де ситуація більш-менш нормальна.
Олена РЯБІНІНА.
«Російський Торонто»