Суть нового підходу імміграційних органів полягає в першочерговому відборі осіб, тісно пов'язаних з Канадою, які мають там досвід роботи або отримали запрошення на роботу від місцевого роботодавця. Функції відбору іммігрантів тепер передаються провінціям, у той час як федеральні органи зосереджуватимуться в основному на перевірці благонадійності аплікантів. Тепер отримання посвідки на проживання перестало бути добре відпрацьованою та простою процедурою, якою було до недавнього часу.
Зараз необхідно виконати ряд попередніх умов з подальшим прийняттям рішення залежно від обставин, що складаються. Це, зокрема, включає регулярне ознайомлення з доступними імміграційними програмами та вибір тієї, за якої у заявника найвищі шанси на успіх.
Як було
Тривалий час Канада була однією з небагатьох країн у світі, яка мала чітку імміграційну політику з великою квотою на прийом нових мешканців (250 тис. осіб на рік), розраховану на бізнесменів та фахівців високої кваліфікації. Для тих, хто хотів іммігрувати до Канади, не маючи в країні близьких родичів і не підпадаючи під категорію біженців, на вибір діяли три імміграційні програми. Найпопулярніша – Skilled Worker Program – була розрахована на людей, які мають хорошу освіту, затребувану спеціальність і досвід роботи за нею. За цією програмою проходила майже половина всіх іммігрантів.
З огляду на те, що альтернативних програм імміграції до Канади для фахівців не існувало, то все, що вимагалося для успішного проходження, – це набрати прохідний бал. Сам же процес імміграції був порівняно простим і зрозумілим: збір документів, відправка їх до посольства разом із заявою на імміграцію. А потім лише очікування та виконання інструкцій, які надсилало посольство по ходу розгляду імміграційної справи.
Дві інші програми були орієнтовані на бізнесменів. Так, Entrepreneur передбачала наявність у потенційного іммігранта власних ліквідних коштів на суму не менше 300 тис. канадських доларів та досвід ведення бізнесу протягом кількох років. Умовою проходження за цією програмою було зобов'язання вести бізнес у Канаді з наймом на роботу щонайменше однієї особи на строк не менше одного року.
Інша програма, також орієнтована на бізнесменів, вимагала наявності у заявника особистих накопичень на суму не менше 800 тис. канадських доларів, з яких 400 тис. необхідно на п'ять років вкласти в інвестиційні фонди Канади.
Алгоритм дій за цими програмами аналогічний Skilled Worker Program – зібрати пакет необхідних документів, заяву на імміграцію з документальним підтвердженням наявності коштів та здати до посольства. Далі лише слідувати інструкціям.
Безсумнівно, і підготовка документів, і те, як представити себе в посольстві – все це вимагало певної роботи, але сам процес, простий і зрозумілий, зводився до схеми «підготовка документів – подання до посольства – очікування імміграційної візи». Ця схема діяла протягом добрих двох десятків років.
Проблема, однак, у тому, що цей підхід безнадійно застарів і вже не працює. Пов'язано це зі зміною базових принципів відбору іммігрантів, які відбулися за останні кілька років. Переломним став 2010 рік, коли глава уряду консерваторів Стівен Гарпер заявив про плани кардинального реформування імміграційної політики. Фактично йшлося про переосмислення того, якого плану іммігранти потрібні Канаді, і як має проводитися їх відбір. В результаті в основу нової імміграційної політики лягла ідея, що країна повинна набирати молодих фахівців, які мають тісні зв'язки з Канадою і здатні легко адаптуватися в країні. Було зроблено ставку на залучення в першу чергу осіб, які мають канадську освіту та досвід роботи в Канаді. Другим важливим моментом стало надання провінціям більших прав у відборі іммігрантів для більш рівномірного їх розподілу по країні.
Все це призвело до кардинальної зміни імміграційних програм та прохідних вимог за ними. Що, у свою чергу, позначилося на стратегії проходження імміграції до Канади. Підхід «подав заяву і чекай» на даний момент малоефективний і в багатьох випадках уже елементарно не працює. Зараз для того, щоб стати мешканцем Канади, доведеться докладати набагато більше зусиль, при цьому перебуваючи в умовах набагато більшої невизначеності, ніж це було раніше.
Зміни на прикладі федеральних програм
Якщо підсумувати зміни, що відбулися за останні 2-3 роки в імміграційній політиці Канади, то їх можна звести до наступних моментів:
1. Практично закриті всі імміграційні канали, де було достатньо подати заяву з додатком необхідних документів і просто чекати, коли видадуть імміграційну візу.
2. Перевагу нададуть особам, які мають канадську освіту, досвід роботи в цій країні, зв'язок з Канадою, добре володіють англійською або французькою мовою, а також знають про устрій канадської системи – тобто людям, здатним легко інтегруватися в канадське суспільство, швидко влаштуватися на роботу, заповнивши ті вакансії, де спостерігається нестача кадрів.
3. На даний момент існує велика кількість імміграційних програм (близько 50-60), що пропонуються федеральними та провінційними органами. Причому найчастіше вони орієнтовані на одну й ту саму категорію іммігрантів, маючи невеликі відмінності в прохідних вимогах.
Зміни, що відбулися, призвели до того, що загальна квота на кількість імміграційних віз, що видаються, була рівномірно розподілена серед численних імміграційних програм і потоків. Тому заявники змушені втискуватися у вузькі рамки виділених квот за цією програмою, що помітно знижує їхні шанси на успішне проходження. Ті програми, де заяву можна подавати без особливих зусиль, на фоні зниження виділених на цю програму квот і помітного збільшення бажаючих пройти за нею, стають нереальними через високу конкуренцію з боку інших заявників, що робить шанси на успішне проходження мізерними.
Як приклад можна навести Federal Skilled Worker Class. Квота на прийом заяв за нею становить лише 5 тис. на рік. При цьому діє обмежений список спеціальностей, з лімітом у 300 заяв на рік за кожною з них. Враховуючи, що ще кілька років тому за цією програмою видавалося до 100–120 тис. імміграційних віз на рік, очевидно, що ймовірність проходження за нею помітно знизилася. На цей момент цю програму взагалі не можна розглядати як надійний канал для імміграції до Канади.
За новими правилами, перш ніж подавати заяву на імміграцію, потрібно виконати досить велику роботу. Наприклад, потрібно скласти мовний тест (вимоги до рівня досить високі), підтвердити свій диплом у канадських атестаційних органах, зібрати документи тощо. Однак, виконавши всю цю роботу й підготувавши пакет необхідних документів, немає гарантій, що заяву приймуть до розгляду. Основних причин для цього дві.
Перша полягає в тому, що коли ви будете готові подати заяву, за нею вже може бути обрана квота. Наприклад, у 2011 році квота в 700 заяв за програмою Investor була обрана в перші 30 хвилин після початку прийому заяв. Тому за програмами, де є квота і вже тим більше невелика, шанси на прийом заяви вкрай малі.
Друга причина в тому, що в таких програмах, як Federal Skilled Worker Class (де є список пріоритетних професій) при відновленні прийому заяв (тобто виділенні нових квот) цей список може змінитися, а отже, ви втратите можливість подавати заяву.
У 2014 році запровадять нову процедуру відбору іммігрантів провінціями. Заяви, що подаються, додаватимуть до єдиної бази даних, з якої провінційні органи, включаючи місцевих роботодавців, відбиратимуть тих, кого потребують. І хоча деталі поки що не відомі, можна припустити, що заяви, не відібрані із загальної бази даних, через деякий час буде видалено. Тобто з великою ймовірністю імміграція до Канади за такими програмами, як Federal Skilled Worker Class, перетвориться на лотерею з непередбачуваним результатом.
Набагато надійнішими є імміграційні програми та потоки, де діють додаткові вимоги, такі як наявність освіти, отриманої в Канаді, досвіду роботи в Канаді або запрошення на роботу від канадського роботодавця, засвідчене в HRSDC. За цими програмами та потоками діють інші умови прийому заяв та розгляду справ іммігрантів, включаючи відсутність квот і відсутність списку дозволених професій. Тобто ймовірність успішного проходження імміграції тут значно вища.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що якщо ви хочете просто спробувати, без особливих надій на позитивний результат, і готові витратити на це час і зусилля, то можете діяти за алгоритмом, актуальним до 2008–2010 років. Шанс на успішне проходження імміграції залишається, хоча й зовсім невеликий. Але потрібно бути готовим до різних неприємних сюрпризів. Якщо ж плани на імміграцію серйозні, то для досягнення мети потрібно докладати додаткових зусиль. Йдеться в основному про навчання в Канаді та пошук тут роботи.
Такими є реалії нової імміграційної політики Канади. Враховуючи, що ці правила тільки вводяться, можна з упевненістю говорити про те, що вони визначатимуть тенденції відбору іммігрантів на найближче десятиліття.
Далі буде.
Олена РЯБІНІНА,
«Російський Торонто».