Або, – і це найбільше схоже на правду, – у партії консерваторів немає розуміння того, якою є її позиція щодо імміграції, чи потрібна вона взагалі Канаді, якщо потрібна, то в якому вигляді та обсязі, і на яких умовах. Що, загалом, досить дивно, оскільки кожна партія повинна мати чітку програму з основних аспектів суспільного життя, перш ніж починати боротьбу за владу.
А тут, до того ж, уряд консерваторів прийшов до влади у 2006 році, і п'ять років цілком достатній термін, щоб виробити свою лінію в цьому питанні та побудувати працюючу систему. Поки ж виглядає так, що жодної лінії немає, є лише благи побажання, та серія експериментів, які ні до чого доброго не приводять.
Нагадаю, що на сьогоднішній день гранично обмежений прийом заяв за федеральною програмою Skilled Worker, ще кілька років тому давала Канаді основну кількість кваліфікованих іммігрантів. Хоча формально ця програма вважається діючою, умови прийому заяв за нею такі, що на кінець жовтня було прийнято всього 2.500 заяв за найбільш прохідними спеціальностями, дві з яких вже вибрали ліміт. Тобто можна сміливо говорити про те, що навряд чи загальна кількість прийнятих заяв до липня 2012 року перевищить 5 тисяч. При цьому потрібно мати на увазі, що факт прийняття заяви до розгляду не означає автоматичного отримання позитивного рішення з імміграційної справи. В процесі вивчення та перевірки поданих документів частина заявників отримає відмову.
Найголовніше, заявлені цілі, що завдяки новим процедурам відбору та обмеженому списку прийнятих професій розгляд поданих заяв буде проводитись у стислі терміни, залишилися благими побажаннями. Особисто у мене таке відчуття, що заяви в посольствах перестали розглядати взагалі. Принаймні, московське посольство, кілька років тому було зразком ефективної роботи, яке ми наводили всім у приклад, з літа 2010 року ніби паралізувало.
Те саме стосується федеральних бізнес-програм. Для програми Investor, найбільш популярної програми бізнес-категорії, був встановлений ліміт прийому в 700 заяв. Цей ліміт був вибраний за 2 дні (!). Інша програма бізнес-класу, Entrepreneur (на мою думку, найкорисніша програма для Канади), була закрита на переробку в кінці червня 2011 року, і на кінець жовтня 2011 року поки немає жодних ознак того, що її скоро відкриють. Знову ж, терміни розгляду за цими заявами стали зовсім не ті, що були ще 3-4 роки тому.
Взагалі створюється враження, що консерватори намагаються впрягти в воза «коня і трепетну лань», тобто намагаються змінити принципи імміграційного відбору, при цьому не торкаючись існуючу систему відносин. Наприклад, ними взято курс на встановлення більш жорсткого контролю за тим, щоб не було шахрайства при проходженні імміграції, та централізацію попереднього відбору заяв, які подаються на імміграцію до Канади, що матеріалізувалося у створенні центру обробки заяв у Сіднеї. Сама по собі ідея хороша, проте тоді особисто мені важко зрозуміти причини згортання федеральних програм та передачі функцій відбору іммігрантів провінціям. Таке дроблення призводить до того, що втрачається контроль, оскільки на рівні провінцій з'являється набагато більше можливостей обійти закон і по-своєму тлумачити правила. Зокрема, проблема з підробленими запрошеннями на роботу значною мірою викликана саме відсутністю федерального контролю та передачею функцій відбору на провінційний рівень. Інший приклад, який говорить сам за себе, – це скандал з інвесторською програмою провінції Prince Edward Island, про який варто розповісти детальніше.
У вересні 2011 року в Канаді вибухнув гучний скандал, пов'язаний з роботою канадських імміграційних органів. Мова йде про інвесторську програму провінції Острів Принца Едварда (PEI - Prince Edward Island). Керівництво даною програмою звинувачується в отриманні хабарів від заявників-інвесторів з Китаю в обмін на прийняття позитивного рішення за їхніми заявами.
Крім того, уряд провінції звинувачується в несправедливому розподілі отриманих від даної програми коштів серед бізнесів провінції. Значна частина інвесторських грошей була виділена компаніям, якими володіли члени уряду PEI або члени їх сімей. В той же час до багатьох місцевих компаній, які входили до списку отримувачів коштів від інвесторської імміграційної програми, ці гроші не дійшли.
Проблеми в управлінні (а точніше – зловживанні) провінційною імміграційною програмою PEI існували давно. Вони були настільки серйозними, що у 2008 році федеральний уряд вирішив тимчасово закрити інвесторську програму острова. Далі історія стає все цікавішою. Знаючи про те, що федеральний уряд збирається закрити інвесторську програму, імміграційні чиновники провінції постаралися встигнути пропустити через неї якомога більше заявників. Їм вдалося терміновим чином «протягнути» 2000 заявників.
В результаті потоку інвесторів острів отримав $400 мільйонів доларів вкладень (що становить майже третину всього бюджету провінції). При цьому досі не опубліковано жодної інформації про те, куди пішли ці гроші. Справу передано на розслідування до канадської поліції, до федерального уряду та до Прикордонної служби Канади.
Коли щось подібне відбувається в країні на кшталт Росії, то там навряд чи це може когось здивувати. Однак для Канади така ситуація є надзвичайною. Тим не менш, вона дуже добре показує, що відбувається, коли прийняття рішень виводиться з-під федерального контролю і віддається на відкуп місцевій владі. Найголовніше – абсолютно незрозуміло, якою є мета уряду, коли він закриває добре зарекомендовані себе федеральні програми і передає відбір іммігрантів на відкуп провінціям, тим самим погіршуючи якість прийнятих іммігрантів.
Далі буде.
Елена РЯБИНИНА.
«Русский Торонто»