Канада приваблює мігрантів не лише своїм економічним добробутом, але й чудовою екологією<\/em><\/p>
Мене звати Олена Палатник. Я пройшла шлях від молодшого менеджера з імміграції та працевлаштування з України до Канади, США, Великобританії та інших країн, до самостійного виїзду та «самооформлення» до Канади після довгих виборів саме цієї країни серед усіх інших, що відкривають райдужні можливості, і до відкриття свого центру імміграції та навчання за кордоном, у тому числі в Канаді.<\/p>
Враховуючи глибоку прихильність до точних наук, поділю цю статтю на «плюс», «мінус», «помножити» та «розділити».<\/p>
Плюс <\/strong><\/p>
Достатньо було потрапити до Канади, щоб зрозуміти, що «воно того варте». Не буду говорити про те, що все складається з суцільних переваг, але таких явно більше, ніж було в Україні, інакше, мабуть, ніхто б і не задумався про імміграцію взагалі.<\/p>
Екологія… одразу стала відчутною, її практично можна було торкнутися… після запорошеної суєти України, 12-ти шарів вуличного бруду та забитих дорожніх стоків, захотілося комусь там, у Канаді, сказати спасибі за те, що очі відпочивають, не бачачи подібного.<\/p>
Робота… як менеджер компанії з рекрутингу в Канаді (моя перша робота на чужині), зі знанням чотирьох мов, включаючи англійську, французьку та дві рідних, я отримала трудовий договір з окладом $40 на годину. І навіть не це головне: головне те, що я вперше в житті зрозуміла, що таке «нормований робочий день», 44 години на тиждень і повна відсутність необхідності працювати на знос, як це завжди було вдома. Яка вже там екологія – тільки від цього фактора дихати стало легше.<\/p>
Дім і машина з'явилися через рік моєї плідної роботи, звісно, в кредит. Але з повним розумінням слова «кредит» в Україні, я була вельми здивована умовами, простотою та прозорістю такого ж слова в Канаді.<\/p>
Люди та менталітет. Зупинюсь на крихітному прикладі, який, на моє переконання, найбільш яскраво характеризує людей та менталітет Канади порівняно з Україною. Через шість місяців життя в Канаді, я приїхала додому, до Одеси, зайшла в магазин, біля каси привіталася з продавцем і запитала: «Як ваші справи сьогодні?». У відповідь на мене подивилися за «старою російською традицією» так, що мене й справді почали хвилювати лише мої справи, а саме чи не виллє мені продавець на голову пакет мого ж молока. Я згадала, що в Україні не прийнято просто так усміхатися, просто так вітатися і питати «як справи» у сторонніх, на перший погляд, людей, а прийнято хмурити брови і одразу задаватися питанням «що від мене хочуть?». У Канаді я подібного не зустріла і дійсно встигла звикнути до того, що люди просто так усміхаються і просто так раді зустрітися з вами поглядом.<\/p>
Минус <\/strong><\/p>
Чи буду я сумувати за домом? Це питання мене певною мірою навіть інтригувало доти, доки я не потрапила до Канади. Відповідь нікого не порадувала - сумувала так, що, часом, хотілося вити на місяць, все покинути і повернутися назад, аби тільки заснути в рідному ліжку і побачити обличчя рідних та близьких людей. Все це тривало близько шести місяців, потім я все-таки потрапила додому і… стала сумувати за Канадою, за роботою, за усмішками «просто так», за комфортом, до якого швидко звикаєш.<\/p>
Вихід із двосторонньої ностальгії був знайдений вельми спонтанно. Я змогла допомогти собі та іншим людям, які поїхали в різні країни жити, працювати та вчитися – я зможу допомогти й іншим, при цьому, перебуваючи частково в Україні та Канаді, як кажуть «без відриву від виробництва».<\/p>
Стабільність і спокій. Канада до того спокійна та благополучна, що цей фактор можна розцінювати одночасно як «плюс» і «мінус». «Мінус» у тому, що поняття «активності» в Канаді настільки відрізняється від «активності» в Україні, наскільки це можна собі уявити в найвишуканіших фантазіях. Це думка багатьох людей, які виїхали до Канади з країн колишнього Союзу. В Україні ви завжди біжите за чимось, або за кимось: не запізнитися, не прийти раніше, купити дешевше, продати дорожче; за літо встигнути одночасно: побути на дачі, зробити ремонт у квартирі, відправити одну дитину до табору, а другу до бабусі, зробити «базар», вигуляти собаку і, звісно, чудово виглядати в сукупності з усім вищеперерахованим. Це реалії, і до цього ритму звикаєш так, що коли раптом після роботи з'являється вільний час, кілька місяців тільки звикаєш до думки про те, що його можна використати з користю для себе та свого здоров'я. Як кажуть «так спокійно, що хочеться цей спокій хоч раз порушити».<\/p>
Погода. Взимку багато снігу, причому «багато» – це м'яко сказано. Але зиму варто пережити хоча б для того, щоб переконатися, що Канада – це не завжди «далеко і холодно», всі інші пори року дуже схожі на Україну.<\/p>
Помножити та розділити <\/strong><\/p>
Помножити вдалося досвід, добробут, кількість людей, яким вдалося допомогти та змінити їхнє життя на краще, знання в галузі всього, що пов'язано з Канадою, з імміграцією, навчанням та взагалі життям у цій країні, друзів та колег по роботі, і безліч інших корисних речей, які можна собі дозволити в Канаді.<\/p>
Розділити довелося життя навпіл – життя в Україні, життя в Канаді: літаки, аеропорти, митниці, дуже незадоволені люди в Україні та часом надто задоволені в Канаді. Все це довелося розділити та додати відсоток впевненості в тому, що все це не дарма і краще бути не могло. Я змогла знайти себе.<\/p>
Чи варто вам їхати до Канади? Відповісти можете тільки ви. Скрізь є свої «плюс, мінус, помножити та «розділити».<\/p>
Оленою ПАЛАТНИК,
директор Центру імміграції та навчання «Паллеонн» (Україна)
та компанії Palleonn Immigration and Recruitment Services Ltd. (Канада).<\/strong><\/p>