Несподіваним, загалом, виявився жорсткий опір міністра юстиції Бріґітте Ципріс, проявлений у відповідь на практично готовий законопроект Вольфганга Шойбле. Скромна зазвичай на федеральному рівні ґранд-дама, що в основному цікавиться питаннями підліткової злочинності, звинуватила свого колегу з МВС не більше і не менше, ніж у спробі порушення Основного закону країни. Так, згідно з 39-сторінковою заявою Мін'юсту, вимоги Шойбле про обов'язкове володіння німецькою мовою тих, хто претендує на возз'єднання сім'ї з уже живучими в Німеччині іноземцями, є «такими, що суперечать конституційному праву на створення сім'ї та шлюбу». «У багатьох куточках світу – особливо для людей, що існують на межі виживання, фінансово неможливо відвідувати підготовчі курси», – стверджує Бріґітте Ципріс (маючи на увазі здобувачів з колишньої Югославії, країн СНД та Афганістану), яка виступає категорично проти «невиправданого затягування строків для возз'єднання подружжя з метою спільного проживання». Не згодна Бріґітте Ципріс і з ідеєю надавати посвідку на проживання «успішно інтегрованим» (тобто тим, хто має хороші показники шкільної успішності, а отже, готовим до працевлаштування) іноземцям старше 14 років, батьки яких підлягають депортації. У цих питаннях соціал-демократичному міністру готові всіма силами надати підтримку депутати Бундестагу від Лівої партії-ПДС. «Про який компроміс може йти мова, якщо федеральна влада «великодушно» дозволяє залишитися в Німеччині 14-17-річним підліткам, висилаючи з країни їхніх батьків та молодших братів і сестер? – обурюється спікер партії з внутрішньої політики Улла Єльпке. – Невже розпад сімей і є тією самою запорукою успішної імміграційної політики?»
Виступає Бріґітте Ципріс і проти запропонованих МВС фінансових штрафних санкцій для «нових іммігрантів, які ухиляються від відвідування інтеграційних курсів». «Це вельми невдала ідея, – каже вона. – Адже під «новими» ми маємо на увазі і тих, хто живе в Німеччині більше 2,5 року, – а вони достатньо інтегровані в соціальному та культурному плані, щоб мати право на прожитковий мінімум, розмір якого не менший, ніж допомоги з безробіття ALG-2». Тут з нею тихо солідаризуються (активні свого часу, а зараз ті, хто віддає перевагу перебуванню в тіні) «зелені»: у своєму офіційному прес-релізі голова партії Клаудіа Рот нагадує про «забуття істин культурного, економічного та демографічного» розвитку Німеччини Вольфгангом Шойбле, який у своїх проектах «відроджує найгірші сторони «гастарбайтерства»: поки треба будувати – хай будують, якщо ж побудували, а мови так і не вивчили – геть з країни».
«Тільки протистояння міністерств заважає прийняттю поправок до закону «Про регулювання міграції», які практично готові та узгоджені між парламентськими фракціями і могли б бути затверджені до великодніх канікул і набути чинності вже до 1 липня», – нарікає віце-шеф фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Вольфганг Бозбах. А скільки всього хорошого записано в плані МВС, що спочиває, якщо можна так висловитися, «на трьох китах»: недоторканність системи політичного притулку, виробленої конференцією міністрів внутрішніх справ у листопаді, полегшення в'їзду до країни висококваліфікованих кадрів з-за кордону та жорсткий заслін від проникнення несвідомих іноземців до програм соціального забезпечення. Продовження візи, наприклад, для тих, хто має статус Duldung, після 2,5 року проживання на території ФРН за умови постійної зайнятості в останні 9 місяців або половини часу, що залишився до грудня 2009. «Фінансова та правова підтримка» для «інтегрованих» підлітків. «Перехідний період» для дорослих, «які докладають активних зусиль щодо працевлаштування». Зниження мінімальної заробітної плати для здобувачів посвідки на проживання з «третіх» країн до €5.300 на місяць замість нинішніх €7.100...
В останньому питанні, правда, поки не вдалося вмовити міністра праці Франца Мюнтеферінга. Але тут, за словами міністра внутрішніх справ Нижньої Саксонії Уве Шюнеманна, «землі вирішуватимуть все самі і не дозволять диктувати умови з центру, а будь-яка спроба тиску з боку федерації розіб'ється об заслін бундесрату». Зрештою, хіба це ті суми, заради яких варто ламати списи земельним і федеральним політикам? П'ять чи сім тисяч євро – хтось з іммігрантів стільки заробляє?
Згідно з рішенням КМВ від листопада 2006 року, питання про правове становище 186 тис. іноземних біженців зі статусом Duldung врегульовано наступним чином: біженці, які перебувають у країні 6 років (сімейні) або 8 (самотні), отримують дворічну посвідку на проживання, якщо вони мають постійну роботу. Ті, хто не працює, зобов'язуються знайти її до кінця вересня поточного року. Згідно із законом «Про регулювання та обмеження міграції», іноземець може розраховувати на робоче місце лише в тому випадку, якщо на нього не претендує корінний житель або виходець із країн ЄС. Передбачено винятки для одиноких матерів з малолітніми дітьми та осіб старше 65 років, які потребують медичного догляду.
Олена ОБОДОВСЬКА.
Русская Германия