ІСТОРІЯ
Французький Іноземний легіон успадкував традиції іноземних підрозділів, які служили Франції ще за часів Середньовіччя: шотландських гвардійців Карла VII, швейцарських гвардійців, що служили при дворі Бурбонів, польських уланів Наполеона. Французький легіон як такий був створений Луї Філіппом 10 березня 1831 року. Він складався виключно з волонтерів віком від 18 до 40 років, частина з яких вступала на службу анонімно. Відразу після формування легіон був посланий воювати в Алжир. Другий легіон був створений для воєн в Алжирі, Криму (1855), Італії (1859) та Мексиці (1863). Під час кампанії в Мексиці відбулася одна з найвідоміших в історії легіону битв: 30 квітня 1863 року біля Камерон Гасіенда, неподалік від Пуебло, три офіцери та 62 легіонери зуміли чинити опір двом тисячам наступаючих мексиканців. Після дня героїчного опору п'ять вцілілих солдатів з примкнутими багнетами пішли в атаку. Ця битва залишається в середовищі легіонерів символом служіння справі до самого гіркого кінця.
У 1870 році легіон бився у Франції. Пізніше полями битв для легіонерів ставали Судан, Мадагаскар, Марокко, Близький Схід. Під час Першої світової, у 1914 році розрізнені полки були зведені в один підрозділ «Regiment de Marche», який очолив знаменитий полковник Rollet, названий «батьком Легіону». У роки Другої світової війни тринадцятий батальйон легіону відзначився в Норвегії, потім, у 1942 році, в Лівії. Переформований легіон вів переможні битви в Тунісі, Італії, Провансі, Ельзасі та в Німеччині. У 1945 році почалася війна в Індокитаї. У цій війні брали участь практично всі полки легіону; легіонери заробили в Індокитаї репутацію людей, які б'ються до останнього. У 1954 легіон знову воює в Алжирі. Спочатку підрозділи легіонерів використовувалися для охоронних служб, але невдовзі були використані як основні наступальні сили. Вони також брали участь в операціях з охорони кордону.
З 1962 року і до сьогодні основні підрозділи легіону розташовуються на півдні Франції, на Корсиці, а також у Джибуті, на Мадагаскарі, на Таїті та у Французькій Гвіані.
У 1969-1970 роках перший і другий полки легіону брали участь у військових діях в Чаді. У травні 1978 року другий полк легіону брав участь в операції з порятунку цивільних осіб, африканців та європейців у Колуезі (Заїр).
ЛЕГІОНЕРИ
Легіонери – добровольці. Найчастіше вони приходять у легіон, щоб сховатися від власного минулого, залишаючи за спиною або сімейну чи особисту кризу, або соціальні чи політичні негаразди. Після 1945 року в легіон прийшло багато новобранців зі Східної Європи. Інша частина легіонерів – це люди, яким не до вподоби обмеження, що від колиски до могили супроводжують життя середнього представника «середнього класу».
Кандидати в легіонери повинні витримати напружений конкурс: багато хто отримує відмову або з медичних міркувань, або через непідходящі особисті якості. Серед легіонерів рідко зустрічаються ангели, але серед них немає і злочинців.
Доброволець може вступити в легіон під вигаданим ім'ям, якщо йому так хочеться: протягом усієї його служби ніхто не буде намагатися розкрити його інкогніто, оскільки в легіоні суворо дотримується право на анонімність. Тільки сам легіонер може, за бажання, розкрити своє справжнє ім'я.
Солдати стікаються в легіон з усього світу. У них різне походження, мови, ідеали, – так що часом може здатися, що не існує нічого, що могло б об'єднати цих людей. Але все ж у них є дещо спільне: вони не хочуть бути посередностями. Не приймаючи легких рішень, вони хоробро поривають зі своєю сім'єю і своїм минулим. Втративши своє коріння, легіонер готовий віддати все, що в нього є, навіть життя. Легіонерові, по суті, нічого втрачати, але саме заснована на відчаї рішучість нерідко рятує йому життя. Для спільноти легіонерів характерна згуртованість, яка підтримується дисципліною та солідарністю.
Легіонер насамперед і найбільше – людина дії, він прагне змін і не виносить бездіяльності та монотонності. Він щедрий настільки, що при потребі віддасть іншому і свої гроші, і своє життя, і ніколи не втрачає віри в своїх командирів. Він піде за ними куди завгодно і не буде покинутий ними навіть мертвий.
Офіційно культивований міф про легіон – міф про велику солдатську сім'ю. Людина, яка попрощалася з минулим, сім'єю, суспільством, приносить у легіон – і переносить на легіон – свою потребу в ідеалах. Його пристрасть до легіону можна порівняти з любов'ю до батьківщини: не маючи нічого, він готовий пожертвувати всім – тобто життям.
ТРАДИЦІЇ
І у великому, і в малому життя легіонерів цілком присвячене службі. Відносини між тими, хто віддає накази, і тими, хто їх виконує, базуються на принципах дисципліни, честі, старанності. Немалу роль у житті легіонерів відіграє прихильність до традицій.
У легіонерів своя, особлива уніформа. Кольори легіону – червоний і зелений, кольори уніформи швейцарських гвардійців, які перебували на службі у французького короля. Біле кепі – офіційна частина уніформи з липня 1939 року, коли легіон воював в Африці. Блакитний кушак спочатку носили під одягом для захисту, з часом кушак став частиною парадної уніформи.
У легіонерів є не тільки своя форма, але й свої пісні, свої особливі церемонії. Відомий військовий оркестр легіону. Оркестр складається приблизно зі сотні музикантів, від інших французьких військових оркестрів його відрізняють флейтисти та барабанщики, які носять свої інструменти так, що нижнє кільце барабана знаходиться на рівні колін. На параді легіонери йдуть особливим кроком, точно таким же, яким ходили колишні королівські солдати – 88 кроків на хвилину.
ЗАРАХУВАННЯ
До легіону зараховуються чоловіки від 17 до 40 років, придатні до стройової служби за здоров'ям. Для кандидатів молодших 17 років потрібен спеціальний дозвіл батьків або опікунів. Знання французької мови необов'язкове – вивчиш, поки будеш служити.
Перший контракт укладається на 5 років. Доброволець повинен приїхати до Франції та прийти на пункт запису. Жодної допомоги в купівлі квитків та оформленні візи Іноземний легіон тим, хто хоче в ньому служити, не надає.
Після успішного проходження попереднього медичного огляду кандидата відправляють до центру відбору Headquarter – це в Aubagne, за 15 кілометрів від Marseille. Там на кандидата чекають повне медичне обстеження та тести – IQ, психологічні та на фізичну придатність.
Якщо все гаразд, з кандидатом підписують контракт на 5 років. У контракті сказано, що протягом цього терміну ви готові служити в яких завгодно умовах і за яких завгодно обставин там, куди вас пошлють.
Якщо кандидат не пройшов тести, йому кажуть «ні» – і він може йти куди завгодно, і сам думати про те, на які гроші повертатися в ту країну, звідки він приїхав.
СЛУЖБА
Перші чотири місяці – підготовка та навчання. Потім молодий легіонер направляється до Четвертого іноземного полку, розташованого в Castelnaudary. Просування по службі та присвоєння звань залежить від фізичних можливостей легіонера, його IQ та здатності керувати людьми.
Після трьох років служби – у випадку, якщо до легіонера не було жодних претензій, і в нього на руках сертифікат про те, що він служив задовільно, – легіонер має право подати документи на отримання французького громадянства. Чи дадуть його йому – це ще питання, але право вимагати розгляду своєї кандидатури як постійного жителя Франції залишається в нього на 10 років.
КОДЕКС ЧЕСТІ
1. Легіонер – доброволець, який служить Франції вірно та з честю.
2. Кожен легіонер – твій брат по зброї, незалежно від свого громадянства, національності, навченості та віросповідання. Ти повинен демонструвати цю непорушну солідарність завжди і всюди.
3. Зберігаючи вірність традиціям легіону, поважай командирів, дисципліну та братерство. У цьому твоя сила, це дає тобі мужність і віру.
4. Пишайся званням легіонера. Завжди і всюди пам'ятай про нього. Поводься гідно за будь-яких обставин. Завжди слідкуй за своїм зовнішнім виглядом.
5. Ти – висококваліфікований, добре навчений солдат, еліта. Завжди слідкуй за тим, щоб твоя зброя була у відмінному стані, стався до неї як до найбільшого свого скарбу. Так само стався і до свого тіла. Завжди будь у формі, тренуй тіло і гартуй його.
6. Ставши легіонером, ти стаєш ним назавжди. Все, що доручено, має виконуватися в будь-яких умовах – за всяку ціну і до кінця.
7. Усі накази виконуються беззаперечно, незалежно від твого ставлення до них. Поважай переможеного супротивника. Ніколи не кидай свого товариша – ні пораненого, ні мертвого. За жодних обставин не випускай з рук зброї.
ПРОФЕСІЇ
Під час проходження служби легіонери не тільки беруть участь у спецопераціях. У них є можливість отримати спеціальність – військову або цивільну. Так, можна спеціалізуватися у військовій справі (міномети, ракети, снайперське мистецтво, пірнання, водолазні роботи, парашут). А можна придбати цілком мирну професію: секретарська справа; радіо; телефонія; освітлювальна апаратура та світлотехніка; електротехніка; обслуговування обладнання; будівництво (муляр, водопровідник, електромонтер, тесляр, маляр); автосервіс (механік, електротехнік, зварювальник, фарбування автомобілів). Можна стати музикантом; медичним помічником; кухарем; фотографом; оператором ЕОМ; спортивним тренером (інструктором).
КАР'ЄРА
Нерідко, беручи участь у військових діях на території іноземних держав, легіонери носять форму без знаків розрізнення.
З моменту заснування легіону (1831 рік), борючись за інтереси Франції, загинули 902 іноземних генерали та полковники, 3.176 командирів середньої ланки та понад 30.000 рядових легіонерів.
Легіонер перебуває на службі на повному утриманні: йому надають одяг, харчування, житло, медичне обслуговування. Крім того, легіонер отримує зарплату.
Сума, що виплачується легіонеру, залежить від його звання, терміну служби та участі в спеціальних операціях. Рядовий легіонер отримує в середньому 5.500 франків на місяць ($894), капрал – 6.000 франків ($975), командир вищого рангу – 16.300 франків ($2.648).
Після закінчення дії першого контракту легіонер може підписати наступний – на термін від 6 місяців до 3 років. Рядовий може служити в легіоні до 15 років. Термін служби командного складу не обмежений. Тим не менш, після 15 років служби легіонери будь-якого рангу мають право на пенсію. Але у Франції платити її будуть лише тим колишнім легіонерам, які отримають її громадянство.
Легіонери, які повернулися на батьківщину (наприклад, в Україну), повинні звертатися за отриманням пенсії до місцевих органів соціального забезпечення.
У разі загибелі або смерті легіонера під час проходження служби (у тому випадку, якщо тіло не виявлено), похорон проводиться за рахунок французької держави.