Багато в чому він став першим порівняно зі своїми попередниками: відвідав мусульманську країну, синагогу, мечеть, попросив вибачення за середньовічні злочини католицької церкви, потрапив до Книги рекордів Гіннесса після того, як на Філіппінах на його проповідь зібралася найчисельніша в історії аудиторія.
І ось – черговий безпрецедентний вчинок. Іван Павло II не став першим папою, що ступив на українську землю, він був лише третім. Але двоє його попередників жили в першому тисячолітті, і потрапили сюди як засланці. Іван Павло II прибув же як паломник. І, звісно, як державний лідер.
Виступаючи на прес-конференції, присвяченій першим дням візиту Папи, його прес-секретар доктор Йоакін Новарро Валь заявив: «Здійснилася багаторічна мрія Івана Павла II про відвідання України, і понтифік зараз перебуває у стані переживання збулого».
За словами прес-секретаря, він давно чув від Папи про бажання відвідати Україну. Окрім іншого, в Івана Павла II була біографічна причина для візиту – вперше за всю історію католицької церкви її головою став слов'янин, який відчував потребу відвідати колиску східного християнства. Крім того, сказав прес-секретар, своїм візитом Папа Римський підтримує Україну в її прагненні приєднатися до ЄС, і хоче показати Європі країну, яка може бути її повноцінним членом.
Очима ж пересічного громадянина візит Папи в Україну і в Київ зокрема, не з вини понтифіка, а радше віддаючи данину історичній традиції, вітчизняні «слуги народу» перетворили на «захід», що доставив купу клопотів і їм самим, і незручності тим людям, які прийшли на зустріч із Першим священником на Землі. У результаті на аеродромі «Чайка», де відправлялася Божественна служба і Папа здійснював Проповідь, присутніми були лише 152 тисячі паломників замість заявлених 300 тисяч. Та й міліційні кордони і ланцюги «малинових беретів» вносили лише нервозність і напругу в обстановку.
В'їзд же понтифіка в білосніжному папа-джипі «в народ» миттєво зняв цю напругу, і все поле ніби осяялося радістю, яка випромінювалася з тисяч сердець. Весь час, поки Папа об'їжджав паломників, поки відправлялася служба і до самого його від'їзду, почуття, розум і досвід говорили – перед нами Особистість, Людина, Мислитель.
А ще запам'яталося і створило сприятливе враження те, ЯК проводяться католицькі богослужіння – без церемонності і, можна навіть сказати, весело. Чудові пісні, чудові вітання наспівом... А коли з динаміків пролунала пісня «Шолом, Ізраель!», навіть досвідчені журналісти західних ЗМІ потягнулися з мікрофонами до звукових колонок.
«З цього міста, яке є колискою християнської віри для України і всьго регіону, звертаю мій погляд на людей, які живуть на цих землях і з сердечною любов'ю всіх обнімаю». Вимовляючи ці слова, Папа звертався до всіх мешканців нашої прекрасної країни.