Сьогодні у п'ятимільйонній Данії проживає близько 80 тис. біженців, в основному з країн ісламського світу. Націоналістичні партії стверджують, що потрібно «стимулювати» повернення цих мігрантів на батьківщину. Але лідер «Нового альянсу» Насер Кадер, сам виходець з Близького Сходу, висунув «гренландську альтернативу» добровільно-примусовому висиланню біженців.
Минулого тижня Насер Кадер побував у Гренландії, де, за його словами, він зустрів лише двох іноземців. І це при тому, що місцеві жителі, на відміну від датчан з метрополії, відрізняються винятковою доброзичливістю та відкриті до прийому чужинців. Ідея голови «Нового альянсу» цього тижня обговорюватиметься в парламенті. Представники Гренландського самоврядування, своєю чергою, поставилися до можливості отримати приріст населення винятково позитивно. «Ми охоче приймемо біженців з країн, де ці люди зазнають переслідувань, – заявив голова Соціалістичної партії Гренландії Куупик Клейст, – крім того, якщо ми домагаємося більшої самостійності, то повинні брати на себе відповідальність».
Інші представники ескімоської політичної еліти також висловили готовність прийняти іммігрантів. Гренландське самоврядування вважає, що для початку можна завезти на острів 100-150 іноземців. Адже в Гренландії, населення якої становить близько 60 тис. осіб, катастрофічно не вистачає робочих рук. Ескімоси, втративши можливість займатися традиційними промислами в колишніх масштабах – полюванням і рибальством, – відмовляються перекваліфіковуватися, освоюючи затребувані професії. Наприклад, туристичний бізнес розвивається повільними темпами, оскільки аборигени вважають нижчим за свою гідність працювати гідами, співробітниками ресторанів та представниками інших обслуговуючих професій. Кореспондент «НИ» сам зіткнувся з цією проблемою під час поїздки до Гренландії, виявивши, що «ескімосами для туристів» працюють спеціально завезені на острів європейці.
Крім маси робочих місць, Гренландія може надати новоприбулим цілі квартали порожніх будинків, які колись були збудовані датчанами для ескімосів. Представники старшого покоління аборигенів неохоче переїжджають до міського житла, а молодь тікає з острова до Данії та інших європейських країн.
Разом з тим питання про прийом біженців розпалило напружені відносини Гренландії з метрополією. Національна самосвідомість ескімосів останніми роками сильно зросла, на острові тривають дискусії про повне відділення від Данії, і сьогоднішня датська ксенофобія нагадує корінним жителям острова про реальні та міфічні образи, які в минулому завдали острів'янам датські колонізатори. Якби не тотальна економічна залежність від Данії, Гренландське самоврядування вже сьогодні проголосило б курс на незалежність. Різне ставлення до біженців у Данії та Гренландії – один із способів ескімоського самоствердження.
Датська преса відгукнулася на гренландську гостинність гострими коментарями. Газета «Юландс постен», наприклад, нагадує читачам, що гренландці не можуть впоратися з масою власних соціальних проблем. Серед місцевого населення «процвітає пияцтво, ескімоси неправильно харчуються, багато курять і закінчують життя самогубством». Все це призвело до того, що середня тривалість життя в Гренландії становить 65 років, у той час як в Ісландії та на Фарерських островах, де кліматичні умови схожі з гренландськими, люди помирають у середньому в 78 років.
Нападки датських ЗМІ ескімоси сприймають з погано прихованим роздратуванням, як ще один свідчення зневажливого ставлення до них жителів метрополії. «Звичайно, у нас є соціальні проблеми, але вони є у всіх країнах, які приймають біженців. Якщо колись ми станемо незалежними, то вже сьогодні повинні вчитися нести відповідальність за решту світу. Приїзд сюди групи біженців стане для нас хорошою практикою», – відповів на докори датських ЗМІ лідер гренландських соціалістів Куупик Клейст.
Не чекаючи на те, до якого рішення прийде датський парламент, керівництво Гренландського самоврядування вже поширило заяву, в якій говориться, що «Крижаний острів» із задоволенням прийме біженців, які отримали посвідку на проживання в Данії. На жаль, як повідомляють гренландські власті, вони не мають права поки що вести самостійну зовнішню політику, і тому всі іммігранти, перш ніж вирушити до Гренландії, повинні спочатку прибути до Копенгагена та пройти там звичайну процедуру розгляду своїх справ.
Алексей СМИРНОВ.
Новые Известия