На минулому тижні конференція земельних міністрів внутрішніх справ, що пройшла в Бремені, уточнила умови перебування у Федеративній Республіці невизнаних біженців
З одного боку, йдеться про людей з держав колишньої Югославії, СНД або Афганістану. У багатьох з них у ФРН народилися діти, яким все одно загрожувала депортація на давно вже чужу батьківщину. По інший бік проблеми знаходиться величезний бюрократичний апарат, який не бажає миритися з мільярдними соціальними виплатами для цієї категорії іноземців.
Рішення відтягувалося аж до того моменту, коли вже всім стало ясно, що далі відкладати його в довгий ящик не тільки безглуздо, але й просто небезпечно. Наприкінці 2006 року був нарешті прийнятий вимучений компроміс. Біженці, які змогли знайти роботу, отримували дворічний вид на проживання. Правило стосувалося іноземців, які на 1 липня 2007 прожили в країні шість (для сімейних) або вісім років (для одиноких).
При цьому земельні Відомства у справах іноземців на свій розсуд могли вирішувати питання про продовження виду на проживання. Чиновники враховували такі фактори, як знання претендентами німецької мови, відсутність судимості за серйозні злочини та неучасть у діяльності терористичних або екстремістських організацій. Велика проблема полягала в тому, що кілька тисяч осіб, які підпадають під часові рамки нового правила, не мали не тільки робочого місця, але й здебільшого – дозволу на роботу.
На минулому тижні конференція земельних міністрів внутрішніх справ, що пройшла в Бремені, уточнила умови перебування у Федеративній Республіці невизнаних біженців. Міністри вирішили, що чинне законодавче правило буде продовжено ще на два роки – до кінця 2011 року. Таким чином, близько 30 тис. осіб зможуть офіційно продовжити свій вид на проживання у ФРН. Головними моментами для них залишаються робоче місце, знання німецької мови та наявність «справжніх» національних паспортів.
Є й одна новинка. Дозвіл на перебування в Німеччині отримають також іноземці, які навчаються в школі, проходять виробниче навчання або працюють хоча б неповний день. Якщо всі ці умови не будуть виконані до 31 грудня 2011 року, то біженцям з дуже великою ймовірністю загрожуватиме депортація. Міністри визнали, що на їхній вердикт вплинули «зовнішні незалежні фактори» – в умовах фінансової кризи робочі місця в Німеччині втрачають і корінні німці.
Примітно, що це ліберальне рішення щодо прийому іноземців у Німеччині прийнято під тиском консервативних політиків з ХДС/ХСС. А от соціал-демократи, навпаки, наполягали на тому, щоб не продовжувати чинні правила. Федеральний міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр, коментуючи рішення, не приховував свого задоволення: «Нарешті з'явилася ясність для всіх біженців». При цьому він, правда, забув про сто тисяч осіб, які мають статус Duldung, але до 1 липня 2007 року не проживали в Німеччині необхідну кількість років.
Тим часом, у ФРН продовжує неухильно скорочуватися кількість шукачів притулку. У 1996 році їх було 490 тис., зараз у п'ять разів менше. Одна з причин – Дублінська угода, згідно з якою клопотання про легалізацію нелегального іммігранта в ЄС може бути подано лише в тій країні, через яку біженець потрапляє до Європейського Союзу. В результаті сьогодні складається ситуація, коли в таких «прикордонних» державах ЄС, як Мальта, кількість біженців, якщо виходити з перерахунку на душу населення, у 10 разів більша, ніж у ЄС, і у 20 разів більша, ніж у Німеччині.
Невипадково тому Брюссель ухвалив днями рішення про відкриття на Мальті офісу ЄС у справах іммігрантів. Метою нової структури, штат якої становитиме понад сто осіб, а бюджет – €50 млн на рік, стане прискорення процедури оформлення біженців або їхнього повернення на батьківщину.
Володимир ГУЩІН. 