На початку 1950-х такий дозвіл трансформувався в окрему візову форму, яка ставилася не в паспорт іноземця, а випускалася у вигляді окремої картки зеленого кольору, звідки, власне, й пішла назва green card. Зараз green card зовсім не зелена, а біла, і запит на неї можна оформити виключно через Інтернет і тільки на сайтах, авторизованих держдепартаментом.
Видається вона тільки особам, які народилися в певних країнах - зазвичай там, звідки потік іммігрантів до США був останнім часом низький (саме тому Росії в списку держдепу немає). Здобувач, який заповнив нехитру анкету на сайті, отримує номер, який заноситься до комп'ютерної бази. Комп'ютер методом випадкової вибірки називає номери 50 тис. претендентів, які цю картку отримають. Після такої процедури програма закривається аж до наступного року.
Саме до хаотичного вибору й висувають претензії конгресмени, які небезпідставно стверджують, що теорія ймовірностей може надати green card терористу. Тим часом лотерея Green Card завжди була символом США як країни іммігрантів. Вона надавала рівні можливості навчання, роботи та проживання як власникам громадянства, так і переможцям лотереї, які мають право привезти до США свою родину. Принципова різниця полягає лише в тому, що власник картки не має права голосувати і повинен завжди носити при собі посвідчення особи.
Можливе скасування лотереї Green Card – одна з ланок посилення контролю над іноземцями, які в'їжджають на територію США, яке проводять конгрес та уряд. Так, нещодавно американське міністерство внутрішньої безпеки переглянуло список країн, громадяни яких мають право в'їхати до Штатів без візи (не більш ніж на 90 днів). Тепер таким правом беззастережно володіють лише канадці, а решта країн щороку проходять атестацію.
На сьогодні, окрім канадців, без візи до США можуть в'їхати громадяни 25 країн – Андорри, Австралії, Данії, Фінляндії, Австрії, Франції, Бельгії, Німеччини, Брунею, Ісландії, Ірландії, Японії, Нідерландів, Ліхтенштейну, Люксембургу, Монако, Нової Зеландії, Норвегії, Сан-Марино, Сінгапуру, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Великобританії (у тому числі й Бермудських островів). Що стосується Італії та Португалії, які також значилися в цьому списку, їх кандидатури все ще розглядаються.