Цей вид спорту почав розвиватися у вікторіанській Англії в XVII – на початку XVIII століть. У XIX академічне веслування (веслування на академічних суднах з рухомими сидіннями та виносними уключинами) набуло популярності в різних країнах Європи і звідти поширилося в Північну Америку та Австралію.
У 1822 році було створено Англійський любительський веслувальний союз, наприкінці століття аналогічні організації з'явилися в Німеччині, Швейцарії, Бельгії та інших країнах. У 1892-му було створено Міжнародну федерацію веслувальних товариств, а з 1893-го почали проводитися чемпіонати світу з академічного веслування. До програми Олімпійських ігор цей вид веслування було включено в 1900 році в Парижі. Тоді до змагань допускалися лише чоловіки, які змагалися в п'яти номерах програми. Сьогодні серед учасників – і чоловіки, і жінки, а кількість номерів суттєво збільшилася. За історію Олімпійських ігор найбільшу кількість медалей виграли представники США, НДР та СРСР.
Змагання з веслування на байдарках (спортсмен знаходиться в човні в положенні сидячи і веслує дволопатевим веслом) та каное (спортсмен спирається на дно човна одним коліном і веслує однолопатевим веслом) почали проводитися в середині XIX століття. У середині 60-х років позаминулого століття перші клуби веслярів на байдарках з'явилися в Шотландії та Англії, потім – у Швеції, Норвегії, Данії та інших країнах Європи, а також у США. Поступово в цих клубах почало розвиватися і веслування на каное. На межі століть почали проводитися міжнародні змагання. У 1924 році створено міжнародну федерацію, а на Іграх у Парижі було проведено показові перегони на каное. До програми Олімпійських ігор веслування на байдарках і каное міцно увійшло в 1936 році, а найбільш титулованими веслярами за цей час виявилися представники Угорщини, СРСР, Румунії, Швеції та НДР.
Веслувальний слалом на байдарках і каное (під час проходження водної траси спортсмени долають певну кількість «воріт») уперше було включено до програми Олімпійських ігор 1972 року, однак після цього від нього відмовилися. Знову повернутися в олімпійську родину слаломістам удалося лише в 1992-му і досить міцно прописатися в ній. Історично так склалося, що найбільш удачливі слаломісти – німці, слідом за ними розташовуються французи, американці, чехи, італійці, словаки, австралійці, австрійці, англійці та словенці.