За інформацією газети «Русская Германия», за кілька тижнів підготовки та проведення саміту G7 (з 26 травня по 15 червня) контролю при перетині кордонів Німеччини піддалися 360 тисяч осіб. Виявлено 10555 порушників закону «Про міграційний облік іноземних громадян та осіб без громадянства у ФРН». Правоохоронцям вдалося виявити 1056 осіб, які перебували в розшуку, і затримати 135 осіб, щодо яких видано ордер на арешт.
Приурочені до зустрічі в Ельмау, але проведені на всіх кордонах ФРН у вибірковому порядку перевірки виявили 237 порушень закону про обіг наркотичних засобів, 151 випадок підробки документів, 29 осіб, які не підкорилися вимогам процедури надання політичного притулку.
У результаті 692 особам було відмовлено у праві перетнути державний кордон Німеччини, 3517 були тимчасово затримані, 77 ув'язнені під варту. До контролю кордонів протягом кількох тижнів у травні-червні залучалися близько десяти тисяч службовців федеральної поліції.
Укладені країнами-учасницями Шенгенської угоди домовленості передбачають повну відсутність контролю внутрішніх кордонів між європейськими державами. Угода передбачає винятки на період проведення серйозних політичних або спортивних заходів – таких як зустрічі глав держав та урядів або футбольні першості. У Німеччині, і особливо в Баварії, останніми тижнями намагалися ловити тих, хто міг перешкодити мирному перебігу саміту G7 у замку Ельмау, а спіймали безліч тих порушників законів, чиї протиправні дії не мали жодного стосунку до зустрічі «Великої сімки». Без тимчасового контролю кордонів ці люди навряд чи коли-небудь потрапили б у поле зору поліції.
Представники федеральної поліції утрималися від будь-яких висновків щодо охорони зовнішніх кордонів Євросоюзу на підставі наведених вище цифр, заявивши, що наявні дані не дозволяють робити «достовірні висновки». Однак у колах високопоставлених німецьких чиновників та силовиків, які несуть безпосередню відповідальність за безпеку країни, широко поширена думка про регулярні порушення законодавства Євросоюзу – зокрема, тих його положень, які стосуються нюансів надання політичного притулку та носять назву Дублінської угоди. Відповідно до цих домовленостей, біженці повинні просити політичний притулок у тій країні Євросоюзу, яка першою трапляється на їхньому шляху.
Насправді перехід через зовнішній кордон ЄС – в основному італійський або грецький – для багатьох не закінчується зверненням до компетентних органів цих країн, а продовжується поїздкою до Німеччини або інших суміжних держав. Відсутність прикордонного контролю всередині Євросоюзу значно полегшує іммігрантам завдання потрапляння з однієї країни до іншої, а громадянам ЄС, окрім давно звичної зручності поїздок до ближнього зарубіжжя, приносить не лише вигоду – принаймні останні результати вибіркових прикордонних перевірок цю теорію благополучно підтверджують.
Міністр внутрішніх справ Баварії Йоахім Герман (Joachim Herrmann) у цьому зв'язку не втомлюється говорити про проблеми безпеки всієї країни, баварський прем'єр-міністр і голова правлячого Християнсько-соціального союзу Зеехофер (Horst Seehofer) планує зробити повернення прикордонного контролю стабільною темою політичних дискусій у Берліні. Насамперед питання обговорюватиметься на майбутній конференції земельних міністрів внутрішніх справ у Майнці, де глави МВС порівняють дані перевірок по землях з федеральними і спробують окреслити подальші наміри щодо контролю кордонів.
Однак Шенгенська угода – один із базових принципів європейських свобод, протистояти яким не зможе ні окремо взята Баварія, ні єдина Німеччина. Та обережність у виборі слів, з якою німецькі політики коментують дані перевірок, свідчить про повне розуміння всієї складності проблеми: відбиватися від проникаючих до країни правопорушників якось необхідно, але практично жодних легальних методів для цього європейське законодавство не надає.