Німці вирішили перетворити свою країну на європейський аналог Канади, залучаючи освічених працівників з усього світу
Як повідомляє «Росбалт» з посиланням на Deutsche Welle, про це вдалося домовитися партіям правлячої коаліції, а ініціаторами саме таких змін виступили соціал-демократи. Щоправда, судячи з наявних даних, програма частково повторює пропозиції «Вільних демократів» – німецької ліберальної партії, яка восени 2017 року відмовилася вступати в коаліцію з альянсом ХДС/ХСС на чолі з нинішнім федеральним канцлером Ангелою Меркель.
Саме «Вільні демократи» йшли на вибори з ідеєю привести, нарешті, німецьке законодавство в стан, що відповідає проблемам, які стоять перед країною. Йдеться, з одного боку, про необхідність залучення мільйонів кваліфікованих робочих рук, а з іншого – про вирішення проблеми біженців, яких треба чітко відокремити від трудових мігрантів.
Основну масу переселенців до Німеччини, за цією логікою, мають у майбутньому становити висококваліфіковані працівники з інших країн світу, які не видають себе за біженців, а чесно шукають роботу за фахом. І саме для них має бути максимально спрощений порядок отримання віз, видів на проживання та загалом легалізації в ФРН.
Про це, власне, і домовилася остаточно 2 жовтня правляча німецька коаліція. Суть угоди журналістам у підсумку роз'яснювали одразу три міністри: внутрішніх справ (ХСС), економіки (ХДС) та з праці та соціальних питань (СДПН), що, як зазначає Deutsche Welle, демонструє, наскільки серйозно влада ФРН ставиться до міграційного питання та того його вирішення, яке зараз пропонується.
За словами представників німецької влади, по суті, йдеться про легалізацію трудової імміграції в ФРН. Раніше, з точки зору законодавства, її як би й не було. Були біженці, ну й іноземці, які або зовсім без підтримки німецької влади, або за мінімальної їхньої допомоги (наприклад, за так званою «блакитною картою») перебиралися працювати в Німеччину. Тепер же планується створити для цих людей, якщо вони відповідають німецьким вимогам, режим найбільшого сприяння. Принаймні, так цей режим характеризують представники уряду Ангели Меркель.
За новим законом можливість приїжджати в ФРН і шукати там вільно роботу протягом півроку матимуть усі мігранти, які зможуть пред'явити визнане в Німеччині свідоцтво про професійну кваліфікацію.
З цього, щоправда, і починаються відмінності від канадської чи австралійської систем. Там міграційні влади самі беруться в кожному конкретному випадку оцінювати, чи потрібна та чи інша людина їхній країні. Крім того, здобувачам візи там іноді не тільки дають доступ до мовних курсів, але й приймають до себе без знання державної мови на достатньому рівні. При тому, треба зазначити, що державна мова в зазначених країнах – англійська, а вона більш поширена у світі, ніж німецька.
Однак влада Німеччини має намір вимагати від здобувачів роботи саме знання німецької, навіть з огляду на те, що висококваліфіковані спеціалісти, що цілком імовірно, знайдуть у підсумку роботу в міжнародних або великих німецьких компаніях, де робоча мова всередині колективу, через його багатонаціональність, уже зараз англійська.
Друга проблема – підтвердження знання мови. Начебто, дипломи або сертифікати міжнародного зразка (тобто докази вільного володіння німецькою) від трудових мігрантів вимагати не хочуть. Достатньо знань мови в межах вузької професійної сфери. Наприклад, у галузі слюсарної або столярної справи.
Однак незрозуміло, хто ці знання здобувачеві зможе викласти, а потім перевірити? Боязкі припущення політиків про те, що цим міг би зайнятися, наприклад, Інститут Ґете, переконливо не виглядають, як і побажання до великих компаній, щоб вони самі вчили німецької свій персонал ще до того, як покликати його на роботу з країн, що знаходяться за межами ЄС.
Друга проблема – підтвердження кваліфікації. З дипломами, виданими освітніми організаціями, що працюють у рамках Болонської системи, все більш-менш зрозуміло. Хоча лікарів і юристів, наприклад, це не стосується і зараз, і незрозуміло, як люди цих та подібних їм професій доводитимуть, що вони можуть працювати в ФРН. І це при тому, що нестача, наприклад, медичних працівників у країні дуже велика.
Але все ж Німеччина робить великий крок уперед (порівняно з іншими країнами ЄС) у справі уточнення свого міграційного законодавства. До речі, щодо біженців закон скоріше посилиться. Якраз у жовтні 2018 року, наприклад, набули чинності численні поправки, які полегшують висилку прохачів притулку з ФРН.
А от говорити про те, що в Євросоюзі з'явиться своя країна, яка почне масово залучати іноземних працівників і «висмоктувати мізки» з країн третього світу, поки все ж ще рано. Німецький чиновник відомий своєю любов'ю до порядку та бюрократизму і, судячи з усього, саме бюрократія і стане головною перешкодою на шляху реформи. Індивідуального підходу до людей, які бажають іммігрувати в ФРН, явно чекати не варто – стандартизація збережеться і заважатиме перетворенню Німеччини на «справжню імміграційну державу», як її після оголошення про майбутню реформу поспішили назвати деякі німецькі ЗМІ.