Парки розваг - це ще й прикраса будь-якого міста
Найпершим парком розваг прийнято вважати данський «Бакен» на півночі Копенгагена – його відкрили в далекому 1583 році. Втім, справедливості заради треба сказати, що з тим, що ми вкладаємо в поняття «парк розваг», данське творіння мало спільного. Люди там грали в хованки та інші дитячі забави, а вечорами спостерігали феєрверки.
Середньовічна Європа почала бадьорити нерви городян парками розваг на початку ХVІІІ століття – після того, як у передмістях столиць Старого Світу виросли перші «сади задоволення», в яких били фонтани, виступали канатохідці та клоуни, влаштовувалися танці і, що найважливіше, робилися перші спроби спорудити щось, що нагадує нинішні атракціони. Століття потому індустрія розваг досягла й Америки. Саме тут і почалася справжня «забава»: загальна урбанізація після Громадянської війни призвела до того, що в кожному містечку Сполучених Штатів з'явилася власна трамвайна компанія, якій місцева влада виставляли дикі навіть за нинішніми мірками рахунки за електрику. Трамвайники ж, намагаючись зводити кінці з кінцями, хотіли змусити жителів кататися не лише в будні дні, поспішаючи на роботу, а й у вихідні, причому бажано кудись подалі, за місто. Було придумано незвичайний хід: власники всіх трамваїв почали скидатися на будівництво парків розваг. Звідси й типова картина – ці самі парки знаходилися саме на кінцевих станціях трамвайних маршрутів і складалися з кількох данс-холів, галявини для пікніків, ресторанчика, ігрових майданчиків, на яких кидали м'ячі або дротики, і кількох атракціонів.
І все ж справжня золота ера для парків розваг настала після Чиказької всесвітньої виставки 1893 року, де публіку вразили першим колесом огляду 80-метрової висоти. І почалося... Вже наступного року підприємець Пол Бойтон відкрив у тому ж Чикаго перший парк, більш-менш схожий на сучасні. «Водяні гірки», де брали плату за вхід (нечувана досі нахабність) і заманювали вже не барбекю на природі, а потужними атракціонами.
Не дивно, що до кінця Першої світової війни в одних тільки Сполучених Штатах діяло дві тисячі парків розваг. Втім, зовсім скоро ейфорія закінчилася. Спочатку нову індустрію підкосило поширення приватних автомобілів (автолюбителі вважали за краще відпочивати подалі від масових гулянь), потім Велика депресія і, нарешті, війна. З закінченням війни в Європі та США знову сплеск «паркобудування». В Америці в розрахунку на покоління бебі-бумерів у 1955 році відкрився головний і до сьогоднішнього дня парк планети – «Діснейленд», який обійшовся, до речі, тоді в божевільні $17 млн. Щоправда, все окупилося менш ніж за рік, коли тут побували вже понад чотири мільйони людей.
Європа намагалася не відставати, однак більш консервативні погляди на життя сказали своє вагоме слово. Тому спочатку парки Старого Світу поступалися своїм заокеанським «колегам» за всіма статтями. Основний внесок у розвінчування стереотипів зробили, як не дивно, італійці, які на сьогоднішній момент побудували вже п'ять всесвітньо відомих парків, серед яких «Мірабіландія», «Гардаленд» та «Аквафан». На думку італійців, в успіху підприємства позначився, ймовірно, авантюрний південний темперамент, який постійно вимагає якихось розваг. Десь із середини 1970-х стала «підтягуватися» й решта Західної Європи. Великобританія, Німеччина, Скандинавські країни та Нідерланди дедалі активніше впроваджували сучасні технології в уже збудовані, правда, на той момент досить нудні, парки атракціонів. Можна сміливо стверджувати, що саме з цього часу змагання парків стало йти не шляхом «а в нас теж парк є», а в бік незвичності, захопливості та ексклюзивності.
Найбільший і найзнаменитіший парк – це, безумовно, вже згаданий «Діснейленд». До речі, «Діснейлендів» настроїли у світі вже кілька штук, однак кожному з них далеко і за цікавістю, і за актуальністю до парку, що знаходиться в американському Анахаймі. Автор може сміливо підтвердити, що паризький парк «імені Волта Діснея» досить нудний і нецікавий, має досить незручне розташування, і взагалі, більшість відвідувачів, які виходять з нього, виглядають не зовсім весело – парк і справді дуже багатьом не подобається.
Зовсім інша справа голландський «Ефтелінг». Не особливо барвистий зовні, він бере своє завдяки приголомшливим атракціонам. Наприклад, тутешні «американські гірки» довгий час вважалися найтривалішими і «найстрашнішими». Прокотившись на них, мені були зовсім не цікаві абсолютно всі аналоги з парків-конкурентів. До речі, найстаріша у світі карусель, побудована в 1865 році, знаходиться саме в «Ефтелінгу». Спочатку її приводили в дію коні, але після реставрації в ті ж 1970-ті тепер працює на електриці.
У світовому рейтингу найстрашнішого парку лідерство давно вже тримає «Фанленд» містечка Літтл-Рок в Аризоні (США), який доживає свій вік. У 2002 році там навіть було засновано спеціальний приз «Сміх у темряві», який «найстрашнішому з найкращих» вручав ветеран смішного хоррору Леон Кессіді, який у 1928 році запатентував знаменитий темний тунель – атракціон зі скелетами, стогонами та скрипучим вагончиком.
Навпаки, найвеселішим вважається «Експоленд» в японській Осаці. Тут близько 40 атракціонів, армія клоунів, які розважають дітей через кожні 10 метрів, або несподівані потоки води, що з'являються невідомо звідки. Щоправда, іноді там трапляються не зовсім веселі події. У 2005 році внаслідок сходу з рейок вагончиків «американських гірок» одна людина загинула і 21 отримали поранення. Втім, у прес-службі парку запевнили, що «робота над помилками проведена, і подібного більше ніколи не станеться». Враховуючи педантичність японців, у це охоче віриться.
Слава ж найнезвичайнішого і найдивнішого парку належить Ocean Dome. Це рукотворний океан знову ж таки в японському місті – Міядзакі. Йдеться про найбільший водний парк у світі, обладнаний розсувним дахом, що дозволяє відпочивальникам засмагати в сонячні дні. У погану погоду та ввечері дах закривається, а в парку вмикають унікальну систему освітлення з ультрафіолетовими променями. Всередині японського аквапарку розташований рукотворний тропічний ліс та міні-вулкан, який вивергається щогодини.
А ось найпохмуріший комплекс атракціонів знаходиться в Литві. Парк Грутас нагадує про найтрагічніший період у радянській історії. Величезні скульптури Йосипа Сталіна та солдатів Червоної Армії сусідять тут із зоосадом та ігровим майданчиком. Парк оточує рів зі сторожовими вежами, що перетворює його на жахливу ілюзію ГУЛАГу.