Єдина-єдина книга - ніби удар кийком: її автор, шейх Абу Бакр Джабір аль-Джазаїрі, обрушується в ній на гомосексуалістів і жіночу емансипацію та захищає право чоловіків бити неслухняних дружин. Ця книга, «Шлях мусульман», видана в Голландії, викликала протести всіх політичних партій країни - шейха звинувачують у расизмі та реакційних поглядах. Тим не менш, ці свої погляди імам амстердамської мечеті аль-Тауїд може спокійно поширювати й далі: ліберальні голландці воліли керуватися принципом gedogen, що в'ївся в національну самосвідомість, - це слівце означає в перекладі на українську щось на кшталт «не страшно, проїхали».
Цей принцип довготерпіння, взагалі-то, вже відживає в Нідерландах своє. Досі він дозволяв поліції та юстиції заплющувати очі на невеликі проступки, аби мати більше сил і можливостей займатися тяжкими злочинами. Однак ця книга - зовсім не такий уже й маленький проступок. Окрім усього іншого, з неї можна почерпнути, наприклад, що гомосексуалістів належить скидати з дахів будинків і, якщо вони після цього залишаються ще живими, побивати камінням. Голландська дійсність доводить, що не тільки більшість може бути нетерпимою щодо меншини, але й навпаки. Мешканці країни вельми стурбовані інтеграцією аллохтонів, як тут називають приїжджих, на відміну від місцевих жителів, автохтонів. Яскравий і різнобарвний інтернаціонал, що процвітає серед амстердамських каналів, створює оманливу ілюзію гармонійного мультикультурного суспільства - насправді ж його просто не існує.
Демократичне суспільство, вважає професор Пауль Шеффер, амстердамський «міський соціолог», не повинно лишати на волю випадку питання - кого з «чужинців» воно згодне допустити до себе. Будь-яка країна лише тоді є країною імміграції, якщо місцеві жителі цього бажають - і не інакше. Шеффер, один із послідовників лідера правих популістів Піма Фортейна, стверджує, що ідеї його загиблого партійного боса живуть і процвітають, більше того - вони єдино правильні. Однак багато голландських лівих і лібералів також вважають сьогодні, що Пім Фортейн не був такий уже й неправий. Фортейн, гомосексуаліст і руйнівник табу, який бажав повністю знищити можливість в'їзду в Голландію для мусульман, був убитий ліворадикальним терористом у травні 2002 року - у той самий момент, коли він мало не став прем'єр-міністром країни.
Для Фортейна ісламісти були ніким іншим, як тільки дармоїдами. «Вони вважають нас неповноцінними людьми, ще менш цінними, ніж свині, тому їм можна безкарно нас обкрадати», - ці його слова вели до беззаперечного висновку: таких гостей Голландії не потрібно. Спадщина Фортейна живе. Раніше його соратники говорили: «Інші партії поспішають стрибнути на підніжку нашого потяга, що мчить». Сьогодні інші партії вже просто викинули машиніста з тендера паровоза і захопили весь потяг.
Що особливо турбує голландців, так це той факт, що, згідно зі статистичними прогнозами, у 2010 році в чотирьох найбільших містах країни - Амстердамі, Роттердамі, Утрехті та Гаазі - аллохтони становитимуть більшість населення. Для голландців перспектива невесела. Приїжджі мусульмани - далеко не еліта: багато хто ледве-ледве розуміє по-голландськи, та що там - часто вони не можуть читати й писати власними мовами. Крім того, вони не вміють їздити на велосипеді - що для голландців абсолютно неприйнятно.
Коаліційний цивільний уряд на чолі з прем'єр-міністром Яном Петером Балкененде у лютому ухвалив найсуворіші в Європі закони про біженців. 26 тис. шукачів політичного притулку мають незабаром бути відправлені додому. Відтепер процес прийняття нових шукачів пришвидшиться, так що 70% отримають остаточну відповідь протягом 48 годин. До моменту депортації з країни тепер вони перебуватимуть у спеціальних депортаційних центрах.
Основна маса з близько мільйона мусульман-аллохтонів не така вже й небезпечна. Вона бідна, малорухома і консервативна. І схильна шпурляти свої обгортки від піти чи кебабу просто на тротуар - що в Амстердамі, де навіть пани в темних пошитих на замовлення костюмах досі справляють малу нужду прямо в канали з пішохідних містків, не викликає особливої огиди. Що, однак, відчувається як перешкода - так це той факт, що серед приїжджих рівень безробіття в три-чотири рази (відповідно до вікових класів) вищий, ніж серед місцевих жителів. Таким чином, іммігранти забирають із соціального котла набагато більше, ніж туди вкладають - прискорюючи цим колапс соціальної системи Нідерландів.
По-справжньому небезпечними є лише 8-10 тис. мусульман, яких поліція відзначила як потенційних терористів. Більшість із них високоосвічені, інтегровані в суспільство, багато хто навіть має голландські паспорти.
Айаан Хірсі Алі, миловидна молода політологиня родом із Сомалі, яка вважає себе Жанною д'Арк у битві проти так званого ісламофашизму, також отримала голландське громадянство через пару років після приїзду до країни. Рік тому вона була обрана депутаткою гаазького парламенту від праволіберальної партії VVD. Раніше Хірсі Алі була мусульманкою. Сьогодні вона соромиться своєї старої конфесії, яку вважає відсталою, Магомета, якого називає «тиранічним розпусником», а священний Коран - «інструментом придушення».
Звісно, варто було б висловлюватися чемніше. Однак Хірсі Алі навмисно провокує опонентів - вона обожнює полемізувати, крім того - вона добре знає, про що говорить. Коли вона була ще зовсім маленькою, у Могадішо їй зробили обрізання, від якого вона ледь не померла. Учитель Корану під час одного зі шкільних уроків проломив їй голову - як «виховний захід». У 1992 році батько вирішив видати її заміж за далекого родича з Канади, якого Хірсі Алі ніколи в житті не бачила. У той час вона якраз перебувала в Берліні - дівчина зателефонувала батькові й повідомила, що не хоче виходити заміж. Замість квитка на літак до Торонто вона взяла квиток на потяг до Амстердама.
Як соціальний працівник Хірсі Алі дуже близько познайомилася зі стражданнями, які випадають на долю жінок-мусульманок у Нідерландах - передусім, з наслідками сексуального насильства в сім'ях. «Це відбувається щодня - інцест, побої, аборти», - стверджує вона. 60% усіх абортів у Голландії здійснюють мусульманки.
Ісламський істеблішмент на дух не переносить молоду войовницю. Фаваз Жнейд, імам гаазької Сеннах-мечеті: «Ця прибиральниця, яка пролізла в парламент, для нас не існує!» Чорна красуня з менталітетом Джона Вейна, у супроводі двох охоронців постійно рветься в битву проти реакційної культури свого батька, є окрасою своєї партійної фракції. Партія Піма Фортейна із задоволенням отримала б її як свою кандидатку, однак вона була надто розумна, щоб сідати в тонучий човен. Той факт, що посли Саудівської Аравії та Пакистану вимагали її негайного відкликання з парламенту, додав Хірсі Алі кілька плюсів у її політичному рейтингу. Торік на виборах найпопулярнішого голландця вона здобула друге місце.
Голландцям Хірсі Алі симпатична, тому що вона приваблива, розумна і смілива. Однак, звісно ж, ще й тому, що вона, як чорношкіра, без вагань користується привілеєм говорити вголос про «своїх» те, що не може сказати жоден білий, не ризикуючи бути звинуваченим у расизмі.