Ось і влада Нижньої Саксонії має намір домогтися посилення правил прийому Німеччиною пізніх переселенців з республік колишнього СРСР. З такої рішучої заяви розпочав свій перший робочий тиждень у 2003 році нижньосаксонський міністр внутрішніх справ соціал-демократ Гайнер Бартлінг.
Втім, пише «Російська Німеччина», нічого нового пан міністр не сказав — цю думку він озвучує вже досить давно. Щоправда, цього разу свою особисту думку з цього питання політик супроводив і конкретним «рецептом»: переселенців з колишнього Союзу пропонується «зрівняти в правах з німцями з Польщі чи Румунії». Мовляв, нехай кожен окремий «русланддойче» документально доведе, що він зазнавав переслідувань у країні свого проживання саме за національною ознакою.
Ото вже, воістину, за прислів'ям: ходили-ходили, та стали плазувати! Мало було хвилювань через мовний іспит, який, на думку авторів нового закону про імміграцію, мали складати всі члени родин пізніх переселенців (як відомо, 18 грудня минулого року Конституційний суд ФРН відхилив його введення в дію), так на горизонті замаячило нове, цілком імовірне «задоволення». Тепер до комплекту документів, що подаються для виїзду на історичну батьківщину, пан Бартлінг пропонує додавати довідку про те, що здобувач бажаного статусу... ворог російського (казахського, узбецького) та інших народів СНД і країн Балтії. Хотілося б тільки знати: яке, на його думку, відомство в цих країнах стане такі довідки видавати?
Заява міністра викликала негайну і цілком прогнозовану реакцію переселенців, які живуть у Ганновері. Висловлювання кількох десятків людей, які зателефонували мені минулими вихідними, фактично зводяться до наступного. На їхню думку, складається враження, що сучасні німецькі політики не знають і не хочуть знати історію російських німців, їхньої тотальної депортації та життя в «зонах вічного спокою». Так, казали мені ті, хто телефонував, ніхто не сперечається: володіння німецькою мовою для успішної інтеграції надзвичайно важливе, але не слід забувати, що всі ми були позбавлені можливості вивчати в СРСР рідну мову. Злочинно також називати нас «ні на що не здатними наркоманами та алкоголіками з кримінальними нахилами». І не слід також забувати, з чиєї вини наших дідів, бабусь, батьків і матерів гноїли в радянській трудармії. Крім того, поділ громадян країни за етнічною, релігійною чи будь-якою іншою ознакою, зокрема й за місцем народження, явно відгонить расизмом.
Адміністративний суд Баден-Вюртемберга постановив: готовність пізніх переселенців, що йде на спад, користуватися німецькою мовою як рідною зменшує їхню соціальну сумісність із місцевим населенням та ускладнює їхні стосунки з корінними жителями. На цій підставі суди відмовляються надавати статус пізніх переселенців тим, хто недостатньо добре володіє німецькою мовою. Дискримінаційний постулат, за допомогою якого соціологи намагаються пояснити поточні труднощі інтеграції пізніх переселенців, навряд чи допоможе політикам завойовувати довіру нових співгромадян.
Спеціалісти ж пояснюють скорочення притоку пізніх переселенців не дефіцитом бажання інтегруватися, а відсутністю механізму адаптації «іноземних» родичів нових громадян Німеччини до умов життя на історичній батьківщині.
Ситуація у переселенців в останні роки склалася справді непроста, і для її вирішення потрібна конструктивна, предметна розмова з використанням конкретних цифр і фактів. Не варто також забувати, що за місяць відбудуться земельні вибори, на результат яких голоси «російських» німців можуть мати вирішальний вплив. Тож, як то кажуть, щастя й успіх у ваших руках, якщо вас справді обурюють заяви міністра.