Томас ПУЕ,
німецький адвокат.
Спеціально для «Заграниці». Нині Мін'юст планує скасувати приблизно 200 законів та інструкцій, які він вважає застарілими та більше не затребуваними життям. Звичайно, періодичне очищення авгієвих стаєнь юстиції від старих і вже нікому не потрібних продуктів адміністративно-юридичної творчості видається розумним наміром. Справді, на сьогодні «Припис для германських судово-засідательних камер щодо засудження членів злочинних організацій» від 1947 року та інші подібні нормативи мають лише історичне значення.
ЧОРНИЙ СПИСОК
На жаль, до цього чорного списку також потрапив і закон «Про зміну імперського та державного громадянства» від 1974 року (Das Gesetz zur Anderung des Reichs– und Staatsangehorigkeitsgesetzes von 1974). Цей акт регулює передачу німецького громадянства у спадок. Він має велике значення для нащадків натуралізованих у період Другої світової війни російських німців. У цьому випадку чиновники займаються нічим іншим, як одурюванням народу, коли стверджують, що нібито цей закон не знаходить собі застосування і безнадійно застарів. Залишається фактом, що за останні роки я та інші фахівці в галузі переселенського права за його допомогою вирішили питання прийому до Німеччини великої кількості російських німців та їхніх нащадків. Можливо, що саме з цієї причини влада і хоче його скасувати.
ПРАВО ПОДАЧІ ДЕКЛАРАЦІЇ
Ключовим пунктом цього закону є ст. 3 абз. 1. Її значення я хотів би пояснити на одному прикладі. Уродженка міста Києва, російська німкеня Анна Вебер 1940 року народження у 1943 році разом з батьками та старшим братом Вільгельмом Вебером була переселена на територію Польщі та натуралізована як громадянка Німеччини. Після 1945 року родина Вебер була повернута до СРСР. Старе свідоцтво про натуралізацію і досі зберігається в одному з німецьких архівів. Після архівного запиту посольство ФРН у Києві без проблем видає Анні Вебер у заміжжі Коваленко паспорт громадянки ФРН. Цим актом Анна Коваленко стає такою ж повноправною німкенею, як і всі корінні мешканці Німеччини.
Тепер Анна хотіла б домогтися присвоєння громадянства своїй дочці Ользі 1963 року народження. Ольга Коваленко не набула німецького громадянства від своєї матері в момент і в силу народження. Ольга народжена в шлюбі, укладеному її батьками у 1962 році. Її батько Володимир Коваленко з точки зору германських законів є іноземцем. Автоматично германське громадянство серед нащадків родини Вебер набув лише син Вільгельма Вебера Олександр Вебер 1964 року народження. Це тому, що до 31.12.1974 шлюбні діти німецьких матерів і батьків-іноземців не набували автоматично німецького громадянства від своєї матері. Навпаки, шлюбні діти німецьких батьків і матерів-іноземок ставали німцями за правом народження. Як ви бачите, до 1975 року законодавство про германське громадянство явно дискримінувало жінку.
Закон «Про зміну імперського та державного громадянства» від 1974 року пропонував вихід із цієї ситуації. Усі шлюбні діти німецьких матерів, які не набули громадянства в момент і в силу народження, мали можливість до 1977 року подати особисту, письмову декларацію про своє бажання стати громадянином ФРН. Усі німецькі державні установи як усередині країни, так і за кордоном були зобов'язані приймати таку декларацію та передавати її до компетентної установи. Отже, декларація могла бути подана і в адміністрацію пожежної команди. Прийом цього документа означав присвоєння німецького громадянства правомочним особам.
СТРОКИ ПОДАЧІ ДЕКЛАРАЦІЇ
Як ви розумієте, 1977 рік давно минув. У зв'язку з особливими обставинами строк подання декларації для громадян колишнього СРСР було продовжено до 1992-1993 років, але й відтоді минуло понад десять років. Закон «Про зміну імперського та державного громадянства» від 1974 року знає поняття про виняток, яке робить дієвим подання декларації і в теперішній час.
Наприклад, Анна Вебер рано померла і за життя ніколи не розповідала дочці Ользі про свою одисею часів війни. У той час Анна сама була маленькою дівчинкою і не зберегла чітких спогадів про ті події. Тільки зовсім випадково у 2002 році Ольга дізнається про те, що вона походить від громадянки Німеччини. У цьому випадку Ольга повинна протягом пів року після отримання цієї інформації подати потрібну декларацію, яка в цій ситуації вважатиметься своєчасно поданою. Іншими винятками можуть бути: помилкова консультація з боку співробітників німецьких державних органів щодо значення старого громадянства матері, ситуація зі списковим колективним громадянством німців України, мислимі й інші обставини.
ПОНЯТТЯ ПРО ВИНЯТОК
Загалом, можна сказати, що зворотна репатріація російських німців до СРСР після 1945 року та їхня післявоєнна доля створила дуже багато виняткових ситуацій, що підпадають під дію закону «Про зміну імперського та державного громадянства» від 1974 року. Загальна доля російських німців взагалі була одним великим винятком. Я також думаю про правове становище позашлюбних дітей громадянок Німеччини, які набули німецького громадянства в момент народження, але втратили його після укладення шлюбу матері з іноземним батьком дитини. Тут допомога також може бути надана в рамках вищезгаданого закону.
Як ви бачите, цей закон до цього часу затребуваний і діє. Я вважаю, що саме тому і намічена його ліквідація. Я рекомендую всім зацікавленим особам, не зволікаючи, подати декларацію про своє бажання стати громадянином Німеччини. Цим ви тримаєте відкритою опцію на подальший розгляд і присвоєння громадянства ФРН. Прийом такої декларації однією з німецьких державних організацій гарантує своєчасність її подання, що є необхідною, хоча й недостатньою умовою для присвоєння німецького громадянства. Зрозуміло, німецькі дипломатичні представництва за кордоном у багатьох випадках будуть з різними обґрунтуваннями відмовлятися від прийому декларацій. Тому рекомендується її подання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
_