Останнє слово в історії «великого критика іммігрантів» Тіло Саррацина, мабуть, буде сказано ще не скоро. Двоє німецьких письменників лівого спрямування Маттіас Тіме (Matthias Thieme) і Пітт фон Бебенбург (Pitt von Bebenburg) зобразили свою «відповідь Чемберлену», протиставивши книзі Саррацина оригінальний твір «Німеччина без іноземців».
Свого часу соціологічні опитування показали, що праця Саррацина, незважаючи на критику зверху, знайшла своїх шанувальників. Більше половини німців, як з'ясувалося, теж вважають, що мігранти погано інтегруються в німецьке суспільство та відверто «нахлібничають», віддаючи перевагу зарплаті соціальним виплатам. Як міра впливу пропонувалися рішення щодо посилення міграційної політики.
Панове Тіме та фон Бебенбург представили читачам варіант, в якому німецький уряд висилає з країни всіх, у кого немає німецького паспорта. Це 7 млн. осіб. Радикальні праві, звісно, щасливі, але які наслідки для країни?
Сценарій виявився апокаліптичним. Насамперед, держава втратить солідну частку надходжень до бюджету. Податкові органи недорахуються 50 млрд. євро. Цілі галузі промисловості опиняться під загрозою вимирання, насамперед ті, що залежать від дешевої робочої сили: громадське харчування, реміснича справа, сфера обслуговування. ВВП країни скоротиться на 8%, рівень злочинності, як не дивно, зросте, і німецьким пенсіонерам доведеться почекати з подорожами після виходу на пенсію, тому що пенсійний вік збільшиться.
І хоча мігранти платять до скарбниці менше податків, ніж громадяни країни, тим не менш і соціальних витрат на них припадає набагато менше. Крім того, за твердженням авторів, у пропорційному відношенні мігранти працюють продуктивніше німців. Автори стверджують, що злочинність буде «переорієнтована» насамперед на людей похилого віку та інвалідів, а примусова висилка з країни 7 млн. осіб призведе чи не до громадянської війни.
Свою думку з цього приводу висловив Даніель Кон-Бендіт (Daniel Cohn-Bendit), представник Франції в Європарламенті, німець французького походження, який вважає, що в результаті подібного розвитку подій Німеччині буде завдано також величезної політичної шкоди: «Виникне невідповідність положенням Лісабонського договору. Щодо країни будуть введені санкції. Можна буде забути про німецький експорт як явище».
Автори вважають події, викладені в їхній книзі, малоймовірними. Вони гадають: у той час як багатьом імпонують ідеї Саррацина, хтось повинен приводити людей до тями, застерігаючи їх від нерозважливих вчинків.
Євген ОЛЕЙНИК.
«Русская Германия»