Питання про перебування в Німеччині 186 тис. іноземців, які приїхали до країни понад п'ять років тому і досі не мають ясності щодо свого подальшого життя, давно вже стало однією з центральних проблем німецької імміграційної політики. Фактично над кожним із біженців, які прибули до ФРН ще за часів війни на Балканах, а також «відмовників» у політичному притулку, дамокловим мечем висіла постійно очікувана депортація на батьківщину. Зрозуміло, що щомісячні походи до Відомств у справах іноземців, відсутність нормальної роботи та перспектив не особливо сприятливо позначалися на морально-психологічному стані людей, у багатьох з яких у Німеччині вже народилися діти.
У програші від такої ситуації опинялася і німецька держава, адже соціальні виплати для даної категорії іноземців давно вже перевищують мільярди євро. Зрозуміло, що така ситуація не могла тривати вічно. Однак аж до останнього часу прогресу в цьому питанні не спостерігалося. Хоча, справедливості заради варто сказати, що міністри внутрішніх справ різних федеральних земель ще за «червоно-зеленої» урядової коаліції всіляко намагалися знайти вирішення цієї проблеми. Але політикам не вистачало мужності зробити останній крок – визнати право десятків тисяч людей на проживання в Німеччині. Законодавець також не зміг врегулювати проблему: у зміненому законі про імміграцію не знайшлося місця для вирішення питання про Bleiberecht.
І ось після багатомісячних і непростих нарад та узгоджень на черговій Конференції міністрів внутрішніх справ ФРН, яка відбулася 16-17 листопада в Нюрнберзі, знайдено довгоочікуване рішення. У пресу завчасно просочилася інформація про підготовку у відомстві Вольфганга Шойбле основоположного документа про надання ряду категорій іноземців, які мають статус Duldung, «нормальної» посвідки на проживання. Конкретно йдеться про випадки, коли іноземці, які проживають у Німеччині, «економічно та соціально фактично інтегрувалися».
У міністерському папері, зокрема, йдеться, що той, хто щонайменше «8 років без перерви перебуває в країні», має «довгострокові виробничі відносини», здатний забезпечити проживання собі або своїй сім'ї без залучення соціальних коштів, повинен отримати право залишитися у Федеративній Республіці. Термін перебування в країні знижується до 6 років, якщо в іноземця є неповнолітня дитина, яка відвідує дитячий садок або школу. Концепція Міністерства внутрішніх справ передбачає, що дійсне відвідування дитиною школи має бути підтверджене шкільним табелем. Крім того, всі іноземці, які мають намір отримати посвідку на проживання, повинні до 30 вересня 2007 року продемонструвати «достатні знання німецької мови».
Згідно з підготовленим у МВС 4-сторінковим документом, заяви на надання посвідки на проживання необхідно буде подавати протягом шести місяців після прийняття рішення в Нюрнберзі. Передбачається, що Відомства у справах іноземців видадуть спочатку дворічні посвідки на проживання, які потім можна буде продовжити. За оцінками експертів МВС, із 186 тис. іноземців зі статусом Duldung, близько 100 тис. прибули до країни до 1 січня 2006 року.
Одночасно влада вважає за необхідне більш жорстко застосовувати чинні правила депортації. «Перебування тих іноземців, хто не зможе отримати посвідку на проживання, має бути послідовно завершено», – йдеться в документі. Експерти впевнені, що неінтегровані, які вчинили злочини іноземці, які зобов'язані покинути країну, «не повинні мати стимулів для перебування в Німеччині, пов'язаних із використанням німецької соціальної системи». Однозначно виключаються з нових законодавчих правил ті особи, хто свідомо вводив владу в оману щодо своїх ідентифікаційних даних або причин приїзду до Німеччини. Зрозуміло, що політики не бажають бачити в країні й іноземців, підозрюваних у причетності до екстремізму чи тероризму.
Природно, що, як і будь-яке правило, концепція МВС передбачає і різні винятки. Зокрема, йдеться про людей, які проходять якесь навчання, потребують постійного лікарського догляду або самотніх із дітьми. Ці категорії можуть претендувати на проживання і отримуючи соціальну допомогу. Винятки робляться і для осіб старше 65 років, у яких не залишилося родичів у країні походження, які не залежать від державних виплат і мають дітей або онуків у Німеччині з надійною посвідкою на проживання або німецьким паспортом.
Деякі питання на даний момент досі не вирішені. Незрозуміло поки, чи отримають, згідно з новими правилами, іноземці, яких довгий час «терпіли» німецькі влади, «вільний доступ на ринок праці». Вольфганг Шойбле наполягає на видачі їм безстрокового дозволу на роботу. Однак міністр праці соціал-демократ Франц Мюнтеферінг налаштований у цьому питанні більш жорстко. На його думку, може йтися лише про «одноразовий захід, який витримає німецький ринок праці».
Як би там не було, схоже, що федеральні політики все ж таки зважилися на оголошення наймасштабнішої акції з «амністії» іноземців за останні десятиліття.