Спеціаліст, отримавши генетичний зразок корінного мешканця якоїсь із європейських країн, здатен з точністю до кількох сотень кілометрів визначити його батьківщину. До таких висновків прийшла група генетиків із Швейцарії та США, які намагалися скласти «геногеографічну» карту Старого Світу. У розпорядженні вчених була база з 3.200 зразків ДНК, зібраних у кількох країнах Західної та Центральної Європи. При цьому відбирали саме корінних мешканців тих чи інших територій (зрозуміло, що мігранти могли вносити в карту які завгодно викривлення). Ступінь «аборигенності» визначалася на глибину в два покоління: треба було, щоб і діди, і бабці власника аналізованої ДНК жили в тому самому регіоні.
Карлос Бустаманте з Корнельського університету зазначив, що методика відстеження незначних змін нуклеотидів у ДНК дала можливість з вельми високою точністю визначати, в якій частині Європи взято той чи інший зразок. Зокрема, за словами Джона Новембре з університету Каліфорнії (Лос-Анджелес), при складанні карти вдалося легко вичленити Іберійський півострів (Іспанія та Португалія), Італію, Південно-Східну Європу, Туреччину та Кіпр. Цікаво, що генетичні дані швейцарців, які багато сотень років живуть в одній і тій же країні, досі не перемішалися. ДНК жителів німецькомовних кантонів подібна до геному німців, французький захід конфедерації відноситься за картою до Франції, італійська частина країни генетично близька до Апеннін.
Місце проживання людини, у якої взято зразок геному, за наявності достатньої кількості інформації можна локалізувати досить точно. Наприклад, у добре картографованих генетиками країнах точність прогнозу може підвищуватися до трьох сотень кілометрів (так вдається визначити «прописку» власників половини досліджених ДНК). Але навіть якщо брати Європу в цілому (судячи зі схеми, без східно-слов'янських держав), то ймовірність правильного визначення падає не так уже й сильно. У даному випадку 50% геномів локалізуються з точністю до 540 км, а якщо брати 90% усіх зразків, то визначити місце проживання вдається з точністю до 840 км.
Звісно, можна вельми скептично поставитися до такого генетичного орієнтування, оскільки Європа все-таки не дуже значна за площею частина світу. 840 кілометрів - це фактично розмір вельми великої країни, яких стає все менше і менше. Адже за розміром середньостатистична європейська «держава» в останні десятиліття наполегливо прагне досягти ліхтенштейнсько-люксембурзького рівня. Тим не менш, для тих країн, які поки не розпалися на атоми, і такої точності поки цілком достатньо.