Ще в період обговорення цих проектів у Держдумі чиновники розцінили їх як нову «віху» в міграційній політиці Росії, яка повинна, нарешті, прийти у відповідність до реалій життя. Відповідно до норм нових законів режим перебування в країні громадян СНД (за винятком Грузії та Туркменії), які мають право на безвізовий проїзд до Росії, – а вони становлять основну частину гастарбайтерів – повинен кардинально спроститися. При цьому фактично відбудеться і амністія більшості іноземної робочої сили, яким потрібна була, наприклад, тимчасова реєстрація іноземців у Петербурзі<\/a> і представники якої в Росії досі перебували на нелегальному становищі. А з іншого боку, як заявляли розробники законів, значною мірою буде скорочено і «корупційну базу», що давно сформувалася навколо проблеми гастарбайтерів.<\/p>
Так, зокрема, нові закони передбачають скасування квот на приїзд до країни іноземної робочої сили, на підставі яких Федеральна міграційна служба (ФМС) раніше могла «завертати» когось із гастарбайтерів. Крім того, мігранти відтепер звільняються від щорічної перереєстрації, їм буде набагато легше отримати дозвіл на роботу – вони самі, без участі роботодавців, зможуть оформити його протягом десяти днів. У роботодавців, на думку авторів цих законів, також стане менше клопоту – вони отримають можливість наймати людей без додаткового дозволу ФМС.<\/p>
Однак, проаналізувавши положення нових законів, самі іноземці та юристи, з якими нам вдалося поговорити, висловили серйозні сумніви в тому, що прийняті закони приведуть до очікуваних позитивних зрушень. Так, правозахисники зазначили, що закони хоч і спрощують теоретично процес реєстрації, однак мають загальний характер і невідомо ще, які підзаконні акти будуть до них прийняті. Представники іноземних діаспор у російській столиці, зі свого боку, висловили побоювання, що ці нововведення можуть призвести до суперечливих наслідків. На їхню думку, з одного боку, нові закони фактично можуть узаконити «рабське» становище гастарбайтерів у Росії. З іншого ж – місцева влада цілком може заблокувати ті позитивні заходи, які обумовлені в цих законах. Причому побоювання ці частково вже почали підтверджуватися. Наприклад, ще на стадії підготовки нових законів мер Москви Юрій Лужков заявив, що столиці потрібна «своя міграційна політика».<\/p>
Варто зазначити, що спроб наведення порядку в цій сфері в сучасній російській історії було мало. У 90-ті роки якоїсь державної ідеології з цього приводу взагалі практично не було. Та й сама ФМС у ті роки була структурою номінальною, що не мала повноважень і засобів. Занепокоїлися проблемою гастарбайтерів влада лише в 2002 році. Тоді ФМС була введена в структуру МВС, а уряд Росії встановив квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд до країни на заробітки. Однак минулої зими ця політика була визнана неспроможною. Поразку влада змушена була визнати після аналізу статистичних даних. Так, за підрахунками ФМС, у 2006 році російські роботодавці могли залучити лише 330 тис. легальних гастарбайтерів. При цьому, за даними Центру міграційних досліджень, на сьогодні в Росії перебувають уже 4 млн трудових мігрантів. Пояснення такому становищу було відоме – передусім, жахливі бюрократичні перепони на шляху гастарбайтера до отримання в Росії легального статусу.<\/p>
Зокрема, іноземному найманому робітнику необхідно було оформити пластикову картку трудового мігранта, або «картку робітника за наймом». Отримати їх могли тільки ті, за кого роботодавець сплатив державне мито – близько 3 тис. руб., а головне – пройти масу бюрократичних процедур. У цих умовах, зрозуміло, і самі гастарбайтери, і їхні роботодавці воліли вирішувати свої проблеми без повідомлення держструктур – використовуючи всі можливі лазівки для обходу законів та за допомогою масової роздачі хабарів.<\/p>
Тепер же передбачається, що законним гастарбайтером можна буде стати набагато простіше. Як і раніше, після перетину російського кордону кожен іноземець повинен буде стати на облік в органах міграційної служби. Однак, згідно з нововведеннями, вестися цей облік буде виключно в «повідомному порядку». Тобто жодні органи державної влади не мають права відмовити іноземному громадянину в реєстрації.<\/p>
Органи міграційного обліку за місцем проживання приїжджий може повідомляти через приймаючу організацію або сам, навіть поштою. Від приїжджого вимагатиметься лише документ, що посвідчує його особу, заява, в якій зазначені П.І.Б., дата і місце народження, стать, громадянство, мета приїзду, місце проживання на батьківщині, міграційна картка (її іноземний громадянин, який їде до Росії на роботу, отримує при в'їзді в країну і заповнює самостійно) та квитанція про сплату державного мита. Дозвільний порядок допускається лише в закритих адміністративно-територіальних утвореннях, військових містечках, у зонах екологічного лиха. При цьому іноземець отримає право перебувати і працювати в будь-якому регіоні Росії незалежно від того, чи є там квоти для залучення іноземної робочої сили.<\/p>
Більше того, передбачається, що якщо гастарбайтер в'їхав до Росії без запрошення від конкретного роботодавця, то тепер за законом він зможе в десятиденний термін влаштуватися на роботу і повідомити про це в міграційну службу. А роботодавці, які наймають іноземців, будуть позбавлені обов'язкового раніше оформлення дозволу на використання гастарбайтерів та платежів до бюджету за кожного іноземного працівника.<\/p>
З нового року мігрантам не доведеться й кожні три місяці оновлювати міграційну картку. Раз на рік іноземець повинен буде знову нагадати міграційній службі про свою присутність у Росії, а також про свої переміщення країною, причому зробити він це зможе також поштою.
Нові правила передбачають можливість реєструвати «цю категорію громадян за місцем їхнього перебування не тільки в житловому, але й у нежитловому фонді». Фактично йдеться про легалізацію вже існуючого стану справ на ринку іноземної робочої сили. Те, що на московських та підмосковних будівництвах працюють і живуть тисячі й тисячі гастарбайтерів-нелегалів, – факт загальновідомий.
Істотно скоротяться і терміни (з 6 до 2 місяців), відведені представникам ФМС на оформлення дозволу на тимчасове проживання іноземців у Росії. Зменшиться і перелік документів, необхідних мігрантам для отримання цього дозволу. Зокрема, зникла обов'язкова раніше довідка про відсутність судимості на території, з якої прибув приїжджий, про доходи, наявність місця проживання. Крім того, раніше всі документи, в тому числі медсертифікати про відсутність у гастарбайтера ВІЛ-інфекції, а також наркоманії та небезпечних інфекційних захворювань, довідки з правоохоронних органів за місцем реєстрації, необхідно було подавати одночасно. При цьому більшість документів мають термін дії, який часто закінчувався до того, як той, хто отримує дозвіл на тимчасове проживання, збирав усі довідки та чекав своєї черги. Згідно з прийнятими поправками мігранти можуть віддавати їх у ФМС у міру отримання на руки.
Російські правозахисники в цілому схвалюють нові закони щодо легалізації іноземної робочої сили, однак висловлюють сумнів, що закони будуть на ділі виконуватися. За словами керівника юридичної мережі «Міграція і право» правозахисного центру «Меморіал», голови Регіональної громадської організації допомоги біженцям та вимушеним переселенцям «Громадянське сприяння», члена урядової комісії з міграційної політики та комісії при президенті з прав людини Світлани Ганнушкіної, дуже багато залежатиме від місцевих влад, адже закон федеральний, і в кожному регіоні знадобиться ухвалення відповідних документів. А ще під час підготовки законопроектів московські влади наполягали на поверненні до дозвільного порядку реєстрації іноземців, а також на збереженні виду на проживання в регіоні лише за наявності квот на іноземну робочу силу. При цьому мер Москви Юрій Лужков прямо заявив, що «столиці потрібна своя міграційна політика». На його думку, ті принципи, які можуть бути ефективними в одних регіонах, «у Москві можуть призвести до демпінгу робочої сили та втрати контролю над приїжджими».
Крім того, на думку Світлани Ганнушкіної, складно буде переконати і самих роботодавців дотримуватися нових законів. «До теперішнього часу іноземні наймані робітники перебували в рабському становищі і цілком залежали від свого роботодавця. Якщо становище іноземних працівників буде легалізовано, то роботодавець буде змушений платити їм більш-менш гідну зарплату. Тим часом зараз робітники отримують мізерні гроші, які не проходять у наймачів за легальними відомостями, а отже, не оподатковуються. Приїжджі робітники не мають жодного соціального захисту. Поки Держдума лише планує встановити адміністративну відповідальність для порушуючих закон роботодавців. Але крім них є дільничні, які «годуються» від нечистих на руку роботодавців, і безліч інших контролюючих органів, що отримують хабарі за невтручання», – зазначила вона.
Схожої по суті думки дотримуються і самі іноземці. За словами президента азербайджанської національно-культурної автономії «Азерросс» Союна Садикова, прийняті правові акти узаконюють і без того бідственне становище приїжджих. «З одного боку, закон хороший. З іншого, всім відомо, що умови праці та проживання робітників суперечать усім можливим нормам і законам. Раніше керівників будівельних компаній, що селили робітників у битовках, могли штрафувати. Тепер же до них взагалі жодних заходів вжити не можна буде. Держава повинна взяти на себе турботу про людей, які приїжджають працювати в Росію, а не перекидати її на плечі роботодавців або не звертати на це увагу взагалі. Потрібно не тільки забезпечити приїжджим нормальні умови проживання, але й навчати їх мові та, найголовніше, російським законам», – зазначив Союн Садиков.
