Ще за кілька місяців до Великого футболу профспілки почали вести переговори з роботодавцями про скорочений робочий день (за ті ж гроші!) під час чемпіонату. Для тих, хто не міг раніше піти з робочого місця, передбачалася можливість встановлення телевізорів або хоча б радіо. Роботодавцям не залишалося нічого іншого, як піти профспілкам назустріч. Кому ж хочеться отримувати докори у відсутності патріотизму? Тим більше що офіційним «спонсором» німецького патріотизму стали найбільші концерни Федеративної Республіки!
Напередодні чемпіонату такі улюблені кожним бундесбюргером фірми, як Aldi і Lidl, провели кілька спеціальних акцій із розпродажу футбольної символіки. Купити футболки, кепки, літні столи та стільці, викрашені в «чорно-червоно-золоті» національні кольори пивні кухлі і, звичайно, самі німецькі прапори в різних варіаціях можна було за символічні євро. Зазвичай дорога футбольна атрибутика свідомо була зроблена доступною для не надто багатих верств німецького суспільства. І результати цієї акції не змусили на себе чекати.
Практично на кожному ресторані чи звичайній «кнайпі» в Німеччині зараз майорить державний прапор. Ледве не на кожній третій машині прикріплено спеціальний триколірний автофлажок. А вже від майок і футболок під колір національної збірної просто рябить в очах! Такого «вболівання», на думку багатьох експертів, в історії ФРН ще ніколи не було. Показово при цьому, що футбольне свято чудово згуртувало німецьке мультикультурне суспільство. Адже практично кожен десятий житель Німеччини – іноземець або виходець із сімей мігрантів.
Усі етнічні та релігійні суперечності сьогодні забуті й поховані. Усіх об'єднує одна пристрасть – Великий футбол!
Останніми днями всіма німецькими каналами не втомлювався давати просторі інтерв'ю головний тренер національної збірної Юрген Клінсманн, пояснюючи, чому він узяв одного гравця, а від іншого відмовився. Уся країна захоплено обговорювала питання про те, чи вийде в першому матчі капітан команди Міхаель Баллак, і наскільки серйозна його травма. Здавалося, в Німеччині не залишилося жодної людини, яка б не знала, що назва країни – першого суперника збірної ФРН за підгрупою, – перекладається як «Багате узбережжя». Інакше й бути не могло – телеканали показали численні репортажі з усіх держав, які борються з Німеччиною за вихід до 1/8 фіналу.
І ось настав 9 червня – час ікс. Очікування свята нарешті закінчилося, настало саме свято. Коли на смарагдово-зелене поле новенького стадіону в Мюнхені вийшли збірні ФРН та Коста-Ріки, вулиці німецьких міст спорожніли. На випадкових перехожих жителі Німеччини, що сиділи вдома чи в пивних перед телевізійними екранами, поглядали з підозрою. Як же, мовляв, можна в такий відповідальний час не вболівати за рідну команду? А може, це взагалі люди не від світу цього? Нудьгуючі продавці магазинів із тугою вдивлялися в порожні торговельні зали, а загальний обсяг продажів у Німеччині, як згодом з'ясувалося, впав мало не до нуля!
Зате одразу ж після закінчення переможного для збірної ФРН матчу в країні почалося справжнє божевілля! Натовпи людей, що тріумфували, на вулицях, маленькі феєрверки та великі салюти, радісні скандування та безперервні звуки автомобільних клаксонів. Уся країна в єдиному пориві святкувала перемогу своїх улюбленців. Обережні голоси песимістів, які говорили про повний провал захисної лінії збірної, потонули в переможному реві тих, хто віднині не сумнівається в підсумковій перемозі команди Клінсманна. Своє захоплення грою поспішили висловити практично всі провідні німецькі політики. Геть забуті всі соціологічні опитування, проведені напередодні чемпіонату, які стверджували, що лише 7% німців упевнені в успіху збірної.
У загальному святі беруть участь і численні туристи, які приїхали на чемпіонат, що проходить під девізом «Світ у гостях у друзів». Спеціально для зарубіжних гостей німецькі таксисти напередодні футбольних баталій гарячково заучували вислови англійською, французькою та російською мовами, а меню ресторанів переписувалися китайською та японською. Великий футбол уже створив у Німеччині близько 400 тис. нових робочих місць, а безпосередні витрати футбольних туристів у ФРН уже зараз обчислюються сотнями мільйонів євро. Зрозуміло, що в такій ситуації абсолютно природно звучать голоси тих, хто зараз заявляє: «Шкода, що чемпіонат триватиме лише один місяць!»
Яких тільки жахливих подій не пророкували численні експерти під час чемпіонату світу з футболу 2006 в Німеччині. Най«м'якшим» сценарієм був прогноз про величезні пробки, які заблокують рух у всіх найбільших містах Федеративної Республіки. А відверті песимісти каркали про групи ісламських терористів, які мали намір здійснити свою чорну справу навколо футбольних арен ФРН.
Навіть головний футбольний експерт Німеччини – Франц Беккенбауер, або «Кайзер Франц», як його шанобливо називають у країні, всі останні місяці невтомно твердив, що чемпіонат – справа «страшна й небезпечна». Нез випадково, напевно, фактично весь процес підготовки до футбольного свята взяв під свій особистий контроль міністр внутрішніх справ ФРН Вольфганг Шойбле.
Нагнітали істерію й німецькі засоби масової інформації, що надавали ЧС мало не апокаліптичних рис. «До нас їдуть сотні тисяч диких фанатів, чи не час вводити в міста армію та важке озброєння?» – питали перелякані газетярі. А питання про використання підрозділів Бундесверу для охорони громадського порядку серйозно обговорювалося на засіданнях парламенту.
На щастя, як показали перші тижні чемпіонату, практично всі страхи виявилися марними. Самі футбольні баталії залишаються баталіями тільки на полі, а обстановка навколо чемпіонату нагадує звичайні народні гуляння.
На матч проти Парагваю у Франкфурт-на-Майні прибули близько 70 тис. англійських уболівальників. Німецька поліція виділила спеціальних співробітників, які змішувалися з натовпом і намагалися спочатку погасити всі можливі конфлікти. Така тактика мала успіх – лише 12 англійців було заарештовано, та й то на них вказали самі жителі туманного Альбіону, яким заважали святкувати співвітчизники, які перепили. Не було прогнозованих заторів і на центральних вулицях міст, у яких проходять матчі чемпіонату. Навіть повне закриття однієї з основних берлінських трас – вулиці 17 червня, де розташувалася так звана «фанатська миля» з величезними моніторами та численними пивними, – не призвело до проблем із рухом транспорту. Заради справедливості варто сказати, що збірна Португалії, збираючись на матч з Анголою, змушена була простояти близько години в заторі на автобані A1. Спецмашинами супроводу з проблисковими маячками жодна футбольна збірна на чемпіонаті не має. Провину за очікування в заторі списати ні на кого – під'їзди до рейнської метрополії Кельна традиційно перевантажені транспортом.
Тепер про національний напій німців, продаж і вживання якого намагалися заборонити під час матчів чемпіонату. На всіх стадіонах продаються два сорти пива – одне американське Budweiser, а друге німецьке – Bittburger. Обидва пивні концерни є офіційними спонсорами чемпіонату. Ціна на пінистий напій єдина – 0,3 літра за €3,50, а 0,4 літра за ?4. До пива пропонуються традиційні німецькі сосиски за €3. Ті вболівальники, для кого ця ціна дещо дорогувата, можуть до або після матчу зазирнути до найближчого супермаркету. До речі, на час чемпіонату в Німеччині скасували закон про час роботи магазинів, який передбачає єдині терміни роботи з 7 до 20 годин. Тепер походити по великих торгових точках можна на дві години довше, а в неділю – цілих чотири години – з 14 до 18, що для Німеччини абсолютний нонсенс!
Немає особливих проблем і з контролем на вході на стадіони – черги проходять швидко, тим більше що багато вболівальників поспішають зайняти свої місця раніше. Адже багато стадіонів тільки-но збудовані і являють собою шедеври архітектурної та дизайнерської думки. При цьому, як стверджують організатори чемпіонату, «завантаженість» футбольних арен становить майже 99%. Купити зайвий квиточок напередодні матчу, на жаль, практично неможливо.
Схоже, що поліція в основному сама вигадує собі роботу – жодних великих подій досі не сталося. Зараз у країні розгорнулася дискусія про те, чи дозволено на державні машини вішати «чорно-червоно-золоті» прапорці Німеччини та іншу фанатську атрибутику. Поліцай-президент Берліна, наприклад, заборонив це своїм поліцейським, заявивши, що цим порушується принцип об'єктивності та незалежності столичних служб правопорядку. А ось деякі німецькі політики, наприклад міністр транспорту, навпаки демонстративно прикріпили до свого службового авто маленький державний прапорець.
Не пощастило одному з берлінських таксистів, якого поліція зупинила для перевірки розмірів німецького прапорця на його машині. З'ясувалося, що довжина древка становила 46 сантиметрів, що на цілих 6 см перевищує встановлені інструкціями норми. Довелося невдачливому фану платити штраф – €25. Порядок має бути, особливо на ЧС у Німеччині!
Владимир ГУЩИН.
Русская Германия