Фото «Укрінформ»
Визнаю, коли президент Федерації футболу України Григорій Суркіс оголосив про бажання подати заявку до УЄФА на проведення фінальної частини чемпіонату Європи на нашій землі, у реальність цього проекту зовсім не вірилося. Самотужки провернути таку масштабну справу, як Євро-2012, для проведення якого потрібна наявність близько десятка сучасних стадіонів, сотні готелів хорошого рівня, розвинена транспортна мережа та багато-багато іншого, надзвичайно складно. На даному етапі Україна сама не потягла б такий проект. А ось у парі з кимось, як це вже робили Бельгія та Голландія (Євро-2000) або Корея та Японія (чемпіонат світу 2002 року), готуються зробити Австрія та Швейцарія (Євро-2008), спробувати можна.
У першому раунді тендеру брало участь досить багато країн, серед яких – Італія, Греція (яка мала свіжий досвід проведення Олімпійських ігор), Туреччина. До другого раунду мали пройти лише три заявки. І на початку листопада 2005 року Україна з Польщею увійшли до числа фіналістів!
Восени минулого року, відразу після повернення з Мальти (де проходив виконком УЄФА), Григорій Суркіс ділився враженнями: «Ми витримали дуже сильну конкуренцію. Принаймні, експертні оцінки УЄФА були явно не на нашу користь: практично за всіма показниками переможцями першого раунду тендеру мали стати Туреччина, Греція та Італія. Ми прийняли рішення спільно з Польщею подати заявку на тендер, хоча розуміли, що у нас в країні немає розвиненої інфраструктури, немає багато чого, що необхідно для проведення такого потужного заходу. І Туреччина, і Греція були приголомшені звісткою про те, що не вийшли в наступний етап, а ці країни вже сьогодні практично готові прийняти чемпіонат Європи. Хоча недоліки, звичайно, є у всіх претендентів. За десятибальною шкалою жодна країна-учасник тендеру не набрала й дев'яти балів…
Ми дуже професійно підготували заявку, на гідному рівні виклали гарантії безпеки. Але все інше дійсно не відповідає умовам тендеру. Перш за все, це законодавство і України, і Польщі. Його необхідно вдосконалити та гармонізувати в рамках вимог до країн, які продовжують боротьбу в тендері. Протягом року ми жили, як у казці, тепер спробуємо перетворити цю казку на реальність. Я сподіваюся, що багато аргументів, які я навів своїм колегам, спрацювали, тому що при таємному голосуванні наша заявка була підтримана. Італія отримала 11 голосів, Угорщина з Хорватією – 9, Україна з Польщею – 7, Туреччина – 6, Греція – 2».
Після того як Україна пройшла в другий раунд тендеру, стало ясно, що тепер це – справа державної важливості, і уряд має проявити максимум уваги до проекту, який у будь-якому випадку має дати додатковий імпульс розвитку України. Чи можете ви собі уявити, скільки потрібно зробити, щоб підготуватися до прийому сотень тисяч уболівальників під час чемпіонату Європи? Наскільки потрібно покращити транспортну та готельну сфери, сервіс? Скільки побудувати нових і реконструювати старих стадіонів?
Звичайно, порівняно з нами Італія виглядає набагато краще за рівнем готовності. Це розвинена країна, де багато хороших арен, з яких можна відібрати десяток для проведення матчів. Немає проблем з готелями, налагоджена робота з туристами, є досвід проведення великих міжнародних змагань – Олімпійських ігор (Турин-2006), чемпіонату світу (1990), фіналів єврокубкових поєдинків. Але при цьому є й деякі серйозні причини, які можуть зіграти проти Італії. Наприклад, грандіозний скандал, що спалахнув в італійському футболі і закінчився вигнанням «Ювентуса» до нижчої ліги, штрафними санкціями для «Мілана» та ін. До того ж останнім часом надто часто проскакують у новинах повідомлення про бешкети на італійських стадіонах, про буйну поведінку вболівальників. Європі чемпіонат, на якому може статися все, що завгодно, зовсім не потрібен. А отже, Італії потрібно надати гарантії забезпечення порядку.
Ще один мінус для Італії – майбутні в кінці січня вибори президента УЄФА. Мінус, тому що головний претендент на цей пост – знаменитий у минулому футболіст збірної Франції та «Ювентуса» Мішель Платіні – збирається виправити виниклі в європейському футболі перекоси в бік клубів-магнатів: «На мою думку, останніми роками у світовому футболі стався серйозний дисбаланс. Викликали його два фактори: приплив дуже великих грошей і так звана «справа Босмана». Не можу спокійно сприймати ситуацію, коли таланти вирощуються виключно на продаж. Мені не подобається те, що деякі молоді футболісти продаються за великі гроші ще до того, як зіграли хоча б один матч за свій рідний клуб. Раніше, коли «Реал» і «Барселона» купували висхідну зірку, це відбувалося, коли футболісту вже було років 25. Тепер же вони часто скуповують 14-річних. Якщо ми цьому покладемо край, то багато клубів, нарешті, знайдуть власне обличчя. Це один з головних пунктів моєї програми».
Платіні має намір обмежити представництво провідних чемпіонатів у Лізі чемпіонів і підняти рейтинг Кубка УЄФА, який перебуває на становищі бідного родича. Словом, зробити так, щоб єврокубки відповідали філософії футболу, а не ставали годівницею для багатих. Іншими словами, француз збирається підтримати футбол країн Східної Європи.
Приблизно в такому ж дусі висловлюється і другий претендент на пост президента – його нинішній володар Леннарт Юханссон. Він теж пропонує просувати футбол у країнах Східної Європи. Причому літній швед не лише на словах, а й на ділі допомагає регіону, від голосів якого значною мірою залежить, хто очолить УЄФА. Експерти припускають, що перемога дістанеться молодшому Платіні, який пообіцяв Юханссону пост почесного президента і обов'язково консультуватися з досвідченим скандинавом. Суркіс передбачливо підтримує відмінні стосунки з обома претендентами. Нещодавно обидва – і Платіні, і Юханссон – приїжджали до Києва на відкриття Будинку футболу, який стане резиденцією ФФУ. Леннарт Юханссон високо оцінив шанси України та Польщі на перемогу.
Але Східну Європу представляємо не тільки ми, а ще й Угорщина з Хорватією. Комусь ці суперники можуть здатися незначними, тим не менше, у них є чимало козирів. Наприклад, Угорщина – повноправний член Євросоюзу, а Хорватія у 2004 році отримала статус кандидата на вступ. У цих країнах розвинена мережа готелів і добре налагоджений транспорт. Немає проблем у сфері трудового права, хоча є відмінності в системі оподаткування Угорщини та Хорватії. Втім, в України та Польщі теж є неузгодженості в цьому плані, а ще у нас велика проблема із захистом авторських прав. І взагалі, хорвато-угорська заявка отримала менше нарікань, ніж наша. Хоча не на користь наших конкурентів говорить той факт, що Євро-2012 стане наступним чемпіонатом континенту після того, що відбудеться в Австрії та Швейцарії. Занадто вже географічно близько розташовані ці країни до Італії, Угорщини та Хорватії. Україна з Польщею - подалі, а це плюс.
Але лише ця обставина не допоможе виграти тендер. Насамперед потрібні стадіони. Поляки включили до списку кандидатів на проведення матчів Варшаву, Вроцлав, Гданськ, Краків, Познань і Хожув. Причому в чотирьох містах арени вже є, а в Гданську та Познані мають бути збудовані до 2010 року. В Україні до списку кандидатів входять Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса та Київська область. Але зовсім нещодавно з відповідною ініціативою виступили представники Харкова і, по всій видимості, саме це місто замінить Київщину. Погодьтеся, можливості у Харкова значно вищі, хоча й там необхідна реконструкція стадіону. Реконструкція потрібна і аренам Києва, Одеси. А от у Дніпропетровську та Донецьку повним ходом йде будівництво новеньких суперсучасних стадіонів, яке планують закінчити вже цього року. Львів обіцяє порадувати оновленням у 2010-му.
В Італії вже зараз можна проводити чемпіонат Європи в Барі, Болоньї, Вероні, Генуї, Кальярі, Мілані, Неаполі, Палермо, Римі, Турині, Удіне та Флоренції. А от Угорщина та Хорватія не можуть показати жодного готового стадіону. В Угорщині на реконструкції арена Дебрецена, у 2008 році обіцяють впоратися в Дьйорі, а по Будапешту та Секешфегервару взагалі немає даних. У Хорватії до 2008 року впораються лише в Спліті, а в Загребі, Осієку та Рієці – тільки до 2010 року. Словом, відстають хлопці.
Тим часом в Україні робота не припиняється. На початку осені у нас з офіційним візитом побували інспектори УЄФА, ознайомилися зі станом справ і відзначили позитивні зрушення. Не вистачає, звісно, готелів, але до 2012 року планується побудувати п'ять п'ятизіркових готелів і близько 30 чотиризіркових. Вартість проектів зі створення готелів у Києві – близько 3 млрд гривень, але заплатить не держава, а інвестори, яких, якщо вірити економічним виданням, дуже багато.
Залишається відкритим питання з транспортом, оскільки Україна та Польща – великі країни, і відстані між містами досить великі. Але велика територія та численне населення – водночас і плюс, тому що в наших країнах є що показати туристам, є куди поїхати у вільний від переглядів матчів час. Головне, щоб держава подбала про комфортне пересування іноземних гостей – як повітрям, так водою та землею. І тоді – чим чорт не жартує – до нас може прийти великий футбол!