«Гід для біженців» вийшов у вигляді мальованого довідника
«Гід для біженців» – це відповідь президенту Франції, який заявив, що країна прийме лише 24 тисячі осіб, – розповідає в інтерв'ю RFI Філіпп Глоаген, видавець і один із засновників серії Guide du Routard, і наводить для порівняння історичну довідку: «У 1914 році Франція прийняла півтора мільйона одних лише бельгійських біженців, які рятувалися від німецької армії на початку Першої світової війни. Тобто тоді ми прийняли щонайменше в 62 рази більше людей, ніж сьогодні. У мене таке відчуття, що наші прадіди були в 62 рази сміливіші, ніж Франсуа Олланд».
Видавець Глоаген вирішив, що не буде приєднуватися до уряду, який говорить про необхідність гуманного підходу до питання прийому біженців, встановлюючи при цьому ліміти гуманності. Глоаген каже, що випустив «Гід для біженців» без жодної допомоги держави, за участі відомого французького туристичного агентства, яке оплатило половину вартості.
«Це гід без слів, він складається лише з малюнків і дозволяє правозахисникам вступити в контакт з біженцями, зрозуміти їхні запити та побажання, – говорить Філіпп Глоаген. – Будь то інформація про лікування або про отримання статусу політичного біженця у Франції, біженцю залишається лише вказати пальцем на те, що йому потрібно. Це полегшує роботу співробітникам благодійних організацій, разом з якими, до речі, ми й розробляли цей гід. Ми розподілили сотні малюнків за п'ятьма розділами: документи, житло, здоров'я, харчування, розваги».
Початковий тираж цього довідника, який до того ж можна безкоштовно завантажити на сайті видавництва, – 5 тисяч екземплярів, з них 4 тисячі будуть віддані Національній федерації асоціацій з прийому біженців, яка об'єднує 870 організацій.
«Я вже зрозумів, що ми самі – кожен на своєму місці – повинні допомагати біженцям. Тому що уряд уже дав свою відповідь: 24 тисячі за два роки. Ця цифра мене абсолютно не влаштовує, – зазначає Філіпп Глоаген. – Отже, ми – разом з усіма цими нещасними людьми, які змушені рятуватися від смерті, – повинні викручуватися власними силами. Можливо, цей гід надихне інших французів. Наприклад, хтось, хто живе у великій квартирі, вирішить надати одну або дві кімнати на кілька тижнів родині біженців. Можливо, перекладач, який уже на пенсії, вирішить присвятити один день на тиждень, щоб безкоштовно перекладати з арабської або з будь-якої іншої мови, якою говорять біженці.
Це ж не так важко. Під час Другої світової були сім'ї, які ховали євреїв, ризикуючи власним життям. Ми не ризикуємо нічим. І не жертвуємо майже нічим. Хіба що невеликою кількістю часу та зусиль».