Скільки по землі блукає різних чуток про сухий закон у Фінляндії! Дійсність набагато прозаїчніша: жодного сухого закону тут немає, пийте, скільки хочете, якщо зарплата дозволяє. Сухий закон у Фінляндії замінюють високі податки на алкоголь і, як наслідок, непомірно високі ціни на спиртні напої. Але і від цін, і від податків фінів змушує відмовитися Європейський Союз. Тоді, як вважають песимісти, і спитися недовго.
У Фінляндії відомий такий анекдот: друзі-приятелі Пекка та Юссі вирішили зазирнути до Пекки додому, щоб пропустити ще по кухлю пива перед сном, після того як закрився останній бар у місті. Тут Юссі терміново знадобилося в туалет, і господар пояснив йому, що треба відчинити перші двері ліворуч по коридору. Звісно, дещо нетверезий Юссі плутає двері й відчиняє перші праворуч. У результаті він опиняється в спальній кімнаті свого приятеля, де дружина Пекки віддається любовним утіхам з якимось невідомим молодим чоловіком. Шокований Юссі поспішно повертається на кухню й каже: «Вибач, Пекко, навіть не знаю, як тобі сказати, але в спальні хтось ублажає твою дружину!» — «Та тихіше ти! Раптом вони почують, що ми тут, а я встиг лише дві пляшки пива випити».
Цей анекдот добряче веселить місцевий народ. Як правило, об'єктом жартів стає те, що у звичайних умовах викликає у людей відчуття дискомфорту. Італієць, найімовірніше, описану вище ситуацію смішною не вважав би зовсім. Його, ймовірно, набагато більшою мірою зачепила б ідея подружньої невірності. А англійця, треба гадати, не могло б не схвилювати вторгнення стороннього в приватне життя, тобто порушення непорушного принципу «мій дім - моя фортеця». Міцно вкорінені у фінській культурі неоднозначні стосунки з алкоголем за принципом любові - ненависті, гордості - сорому перетворили спиртне на справжнє наваждення.
Спершу після вступу до Європейського Союзу фіни були переконані, що ніби за помахом чарівної палички одразу стануть дуже європейськими в усьому - зокрема і у своїй культурі пиття. Багато хто справді по-справжньому вірив у можливість людей нарешті почати ставитися до алкогольних напоїв спокійніше, без колишньої тяги «накачатися», наївно гадаючи, що в ужиток увійде «цивілізований» звичай у крайньому разі випивати келишок вина за обідом і коктейль після роботи. Насправді сталося інакше: коктейль став не заміною колишніх звичок, а додаванням до них. «Цивілізовану» обідню дозу просто включили в асортимент, розширивши повністю збережений діапазон усього, що раніше споживалося. І це проблема. Вона не зникне, найімовірніше, стане лише гіршою.
Минулого року фіни випили рекордну за останній час кількість алкоголю: 9,3 л чистого спирту на одну людину. Число активних споживачів, які за наявними критеріями вважаються такими, що балансують на межі алкоголізму або піддаються серйозній небезпеці потрапити в повну залежність від спиртного, коливається в широких межах від 250.000 до 400.000 (усе населення Фінляндії становить приблизно 5 млн.). Щороку в середньому 3.200 осіб помирає з причин, пов'язаних з алкоголем. За деякими оцінками, до третини всіх пацієнтів, яких відправляють на лікування до лікарень, потрапляють туди через проблеми зі здоров'ям, прямо чи опосередковано пов'язані з нестримним уживанням спиртних напоїв. А хвороби, що розвинулися на цьому ґрунті, стають причиною виплати державою 3.500 допомог з інвалідності щороку.
Тяга до випивки у 2000 році обійшлася фінському суспільству, за найзагальнішими підрахунками, у 500-600 млн. євро прямих витрат. Сюди входять соціальні допомоги та витрати на лікування, а також скоєні п'яними людьми злочини та завдані ними матеріальні збитки. Якщо ж додати ще й непрямі збитки, то загальна сума сягне п'яти мільярдів євро.
Традиційно фіни користуються найпростішим інструментом для профілактики та боротьби з алкогольним вандалізмом - високі ціни та недоступність спиртного (продаж лише у спеціалізованих магазинах, обмежений час торгівлі тощо). Але зараз усе змінюється. Термін дії виняткових умов, які Фінляндія обумовила для себе в Європейському Союзі під час обговорення ступеня свободи торгівлі алкоголем, спливає 1 січня 2004 року. А з огляду на можливе приєднання Естонії до ЄС з наступної весни гру доведеться вести за зовсім іншими правилами.
Щойно обмеження будуть повністю скасовані, будь-який дорослий мешканець країни отримає право за одну поїздку ввозити 10 л міцних напоїв, 90 л вина, 20 л кріпленого вина та 110 л пива. Загалом набігає 230 л алкогольних напоїв при кожному перетині кордону. У серпні соціологи зі служби Геллап на підставі проведеного опитування громадської думки з'ясували, що десята частина фінського населення плекає намір наступної весни одразу ж вирушити поромом до Таллінна з метою запастися дешевим спиртним. Якщо середньостатистичний фінн ухвалить рішення здійснити таку покупку, то він на ній добряче заощадить. На цей момент описаний вище повний вантаж у Фінляндії коштує приблизно 1.845 євро. Те саме в талліннському торговельному центрі рівня Citymarket обійдеться в 986 євро. Навіть додавши до загальної суми вартість поїздки туди й назад, а також витрати на дорогу за часом, неважко зрозуміти, що слід віддати перевагу.
Політики, до речі, теж спроможні правильно визначити результат такої математичної дії, як двічі по два. Зі свого боку фінський уряд вживає радикальних заходів, намагаючись стримати потік дешевого спиртного з Естонії. Оголошено про різке зниження акцизних податків усередині країни. Їхнє зменшення на напої з високим вмістом спирту становило 44%, на кріплені вина - 40%, на пиво - 32%, на прості вина - 10%. Таке рішення набуває чинності з початку наступного року.
Одним із ключових факторів є залежність працевлаштування у Фінляндії від обсягів виробництва та продажу алкоголю. Пивоварні та винокурні заводи плюс спеціалізовані магазини роздрібного продажу, бари, а також пов'язані з виробництвом алкоголю фермерські господарства, транспортні фірми та оптовики забезпечують 30-40 тис. робочих місць у країні. І вони чинять на нинішній не надто стійкий коаліційний уряд такий тиск, якому важко протистояти. На прикладі давньої традиції хліба і видовищ добре відомо, яким шляхом має йти керівництво країни, щоб здобути широку популярність і вселити масам любов до себе, якщо вона стає, м'яко кажучи, нестійкою. Як не парадоксально, але одним із аргументів вважати прийняте рішення раціонально-логічним є репутація нинішнього прем'єр-міністра Фінляндії Матті Ванханена. Він абсолютний тверезник, взагалі не вживає алкоголю і довгий час очолював товариство боротьби за здоровий спосіб життя, з ініціативи якого проводилися різні курси, де вчили насолоджуватися «стриманим і помірним» життям. Якщо вже такі люди, як Ванханен, дійшли висновку, що дешевий алкоголь - справа хороша, то, мабуть, це правильно?
Надто пізно скаржитися
Дослідження фінського Інституту охорони здоров'я дають підставу стверджувати, що зниження податку призведе до зростання продажів усередині країни і, відповідно, збільшення споживання алкоголю на 16%. Якщо паралельно вдвічі зросте також імпорт, то загальна витрата чистого спирту на душу населення протягом найближчих двох років, швидше за все, підскочить до 12,2 л. У пропорції до наявних показників можна очікувати, принаймні, додатково тисячу смертних випадків на рік, ще 8.700 агресивних нападів за участю п'яних людей, 7.800 нових захворювань через пристрасть до алкоголю, а 2.800 осіб виявляться абсолютно непридатними для виконання своєї роботи.
Поряд із постановою про зниження податків на алкоголь, фінський уряд також оприлюднив перелік заходів, здійснення яких покликане зменшити теоретично прогнозовану шкоду. У переліку практично немає нічого нового, так само як і нічого чіткого. Єдиним новаторством, мабуть, можна вважати вимогу для всіх, хто привозить алкоголю більше, ніж «сам спроможний вжити для особистих цілей», повідомляти про це владі. Іншими словами, на практиці доведеться пояснювати митнику на фінському кордоні, з якою такою метою ваш фургон під зав'язку завантажений пляшками з горілкою. Чиновники від охорони здоров'я запевняють, що Фінляндія має право запровадити таке правило в односторонньому порядку. Юристи, зі свого боку, попереджають, що Брюссель покладе цьому край після першої ж скарги.
Фінський міністр Лііса Хюссяля, який займається питаннями обслуговування населення, має намір домогтися нових поступок від Європейської комісії. Справа явно безнадійна. Один із депутатів Європарламенту від Фінляндії - Ейя-Рііта Корхола - підкреслює, що основний зафіксований принцип Європейського Союзу зводиться до наступного: держава, що входить до ЄС, не може вживати жодних окремих дій з метою захисту суспільної моралі, громадського порядку, загальної безпеки чи здоров'я нації. На зроблений депутатом у квітні формальний запит Корхола отримала відповідь від Фрітса Болкенштайна, члена Комісії, який відповідає за внутрішній ринок країн-учасниць. Болкенштайн, зокрема, нагадав, що Фінляндії надали необхідний час для перетворення своєї алкогольної політики під необхідні стандарти, тому тепер скаржитися пізно.
Аналогічне питання, адресоване уповноваженому з питань охорони здоров'я та захисту прав споживачів Давиду Бірну, виявилося ще менш результативним. Бірн зауважив, що Європейський Союз усіляко підтримує програми, завдання яких - просвіщати людей, повідомляючи їм про наслідки пияцтва для здоров'я, тому він радить Фінляндії перемкнутися на пропагандистську діяльність.
Цього року саме підконтрольні Бірну процеси привели до виявлення низки серйозних прогалин у вихідних постулатах Євросоюзу, зокрема абсолютно безглуздого ставлення до всього, що загрожує здоров'ю людини. ЄС одним із найперших підписав Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров'я з контролю над курінням. Це всесвітня угода ставить за мету звузити масштаби глобальної тютюнової епідемії. У Конвенції визнається важливість податкових заходів для «відраджування» курців, а всіх, хто підписав, закликають піднімати податки та ціни на тютюнові вироби. Продажі «дьюти-фрі» розглядаються як небажані, тому рекомендується забороняти або обмежувати безмитну торгівлю сигаретами. Від учасників Конвенції вимагається запровадження всеосяжної заборони на рекламу, пропаганду та спонсорство всього, що пов'язано з тютюном, протягом п'яти років після ратифікації цього договору.
Вищеперелічені заходи, так само як і ще багато інших, зазначених в угоді, перебувають у суперечності з принципами повної свободи торгівлі. А саме такі принципи відстоює Брюссель, висуваючи вимоги нічим не обмеженого, вільного доступу до алкогольної продукції. У той самий час, коли ЄС гордо хвалиться своєю суворістю в антитютюновій політиці, брюссельські чиновники щороку сумлінно виплачують один мільярд субсидій фермерам, які вирощують тютюн. І навіть не намагайтеся знайти в цьому хоча б якусь логіку.
Прийдешні неприємності
Немає нічого неймовірного в припущенні, що споживання алкоголю у Фінляндії стрибне до 14-15 л на людину щорічно. Як попереджають співробітники фінського державного Центру дослідження і розвитку охорони здоров'я та соціального забезпечення, така тенденція призведе до глибоких змін у суспільстві. Як державний, так і приватний сектор обслуговування, дрібні та великі фірми, виробничі підприємства - все значною мірою постраждають, якщо існуюча традиція добряче напиватися по п'ятницях і суботах пошириться на неділю, а то й далі - на решту днів тижня. Низькі ціни та легка доступність алкогольних напоїв викликають особливе занепокоєння після аналізу тенденцій поведінки серед молоді. У 1999 році в сусідній Естонії, за даними офіційного дослідження, 89% усіх естонських школярів мали справу з алкоголем. Приблизно 20% зізналися, що вперше спробували спиртне у віці 11 років, більшість підлітків умудрялися вперше напитися «до відключки» у 13-15 років. Чи передбачає євросоюзна утопія єдиного європейського ринку подібну картину як майбутнє всієї Північної Європи?
У вільному західному світі від людини очікують, що, навіть якщо йому це не подобається, він усе одно зобов'язаний змиритися з надрукованими на коробках цигарок грізними попередженнями чи покажчиками обмеження швидкості на дорогах. Водночас майже неможливо розгорнути відкриту критичну дискусію про шкоду алкоголю без того, щоб ініціатора тут же не затаврували як своєрідного морального ханжу. Але тема справді складна і важлива. Коли про неї говорять добре підготовлені фахівці, то їм не залишається нічого іншого, як постійно відзначати тривожні «червоні» сигнали.
Психолог Рісто Ніємі, директор проекту Myllyhoitoyhdistys (громадська асоціація охорони здоров'я, мета якої - боротьба проти непомірного споживання всіляких шкідливих речовин у Фінляндії, будь то алкоголь, наркотики чи сигарети) переконаний, що спрощення умов привозу горілки з-за кордону та зниження цін у місцевих магазинах викличе у багатьох людей, які нині проходять за розрядом «помірно питущих», величезні проблеми з алкоголем. «Така політика, цілком очевидно, помилкова, - вважає Ніємі. - І в цьому немає жодних сумнівів. Вона порушить розмежування в суспільстві між тяжкими п'яницями та тими, хто випиває лише від випадку до випадку. Справжні алкоголіки вже опинилися в становищі, коли значення життя і контроль над ним практично втрачені. І їм не дістатися до дешевої горілки з Естонії. Тим більше, що для людини, яка спилася, ціна напою вже не відіграє ролі.
У фінів традиційно досить складні стосунки з алкоголем. Люди тут вважають, що слід пити доти, доки не почалися неприємності. Але неприємності вже чатують. Ті, хто звик до невеликої випивки на вихідних і святах, почнуть сповзати вниз - до дедалі тяжчого пияцтва. Таким чином, ми маємо справу з цілком особливим проявом побутової культури, яке відрізняється від міфічної картини добре вихованих європейців, які смакують вишукане вино в помірних дозах. Але такою є реальність. Рано чи пізно обраний курс доведеться скоригувати, а розробляти його для фінів мають самі фіни».