Влада США почала вимагати відомості про пасажирів після трагічних подій 11 вересня 2001 року як захід запобігання подібним терактам. Дані по кожному пасажиру включають 34 позиції. За відмову поділитися відомостями про клієнтів американська влада пригрозила авіаперевізникам штрафом у розмірі до $6 тис. з кожного пасажира – аж до позбавлення права приземлятися на території США.
Відповідну угоду зі США два роки тому було схвалено Єврокомісією та урядами країн ЄС. Однак Європарламент звернувся з позовом до Європейського суду, заявивши, що США не гарантують необхідного захисту особистої інформації про пасажирів. Суд постановив, що в угоди зі США немає належної правової бази. Тепер європейська бюрократія зобов'язана знайти нове вирішення проблеми до 30 вересня цього року. Тим часом авіакомпанії зіткнулися з неприємним вибором – донести американцям на своїх пасажирів і тим самим порушити вердикт Європейського суду, або залишити інформацію при собі та зіткнутися із санкціями з боку США.
Американці невпинно прагнули розширити свої знання про пасажирів трансатлантичних рейсів. «Записи імен пасажирів» (PNR) включали не лише дані про ім'я та прізвище, адресу, телефони й номер кредитної картки, а також про бюро подорожей і транзитні рейси, якими скористався пасажир. Більше того, американців цікавили навіть відомості про страви, які попередньо замовив пасажир. Вибір певного варіанта харчування вказує, зокрема, на релігійну приналежність людини.