Європейський суд у Люксембурзі підтвердив чинні до 2015 року правила надання притулку в ЄС
Як зазначає «Русская Германия», абсолютно зрозуміло, що при цьому не працював прийнятий ще в 2013 році законодавчий акт ЄС під назвою «Дублін-III», який наказує розглядати клопотання про надання притулку в тій країні, через яку нелегальний мігрант вперше потрапив на територію Євросоюзу.
Німецькі політики визнавали, що Дублінські угоди на той момент дійсно не працювали через «надзвичайну ситуацію». Однак, як заявляли в Берліні, ці законодавчі правила знову мають запрацювати після завершення кризи з біженцями. Минулого тижня цю позицію підтвердили й судді Європейського суду (EUGH) у Люксембурзі – найвищої судової інстанції Європейського Союзу, рішення якої не можуть бути оскаржені.
Суд розглядав конкретні позови одного громадянина Сирії та двох афганських сімей, які в 2015 та 2016 роках перетнули територію Хорватії, добираючись до інших держав ЄС. Хорватська влада організувала «з гуманітарних міркувань» транспортування біженців до Словенії. Сирієць подав тут прохання про притулок, а афганські сім'ї поїхали далі до Австрії, де й подали відповідні запити на статус біженців. Своєю чергою, як словенська, так і австрійська влада відмовилися приймати ці клопотання та повернули біженців назад до Хорватії, вказавши при цьому на нелегальний перетин кордону. Однак біженці стверджували, що вони прибули до Австрії та Словенії легально, оскільки хорватська влада допомогла їм з поїздкою.
На думку Європейського суду, Відень та Любляна діяли абсолютно правильно, оскільки дотримувалися положень регламенту «Дублін-III». Саме Хорватія, яка першою прийняла на своїй території біженців, і має розглядати їхні прохання про притулок. Чи означає це, що всі біженці мають бути зараз повернуті до прикордонних країн ЄС? «Ні, не означає», – стверджують люксембурзькі судді. У даному випадку робиться виняток, виходячи з принципів гуманізму.
Крім того, EUGH підтвердив необхідність дотримання строків розгляду притулку. Йшлося про громадянина Еритреї, який, прибувши морським шляхом до Італії, дістався до ФРН, де й подав своє клопотання. Федеральне відомство з питань міграції та біженців (BAMF) лише через рік розглянуло прохання еритрейця та постановило вислати його назад до Італії. У даному випадку Європейський суд став на бік біженця, підкресливши, що його клопотання мало бути розглянуте німецькими міграційними властями протягом трьох місяців.
Одночасно зі знаковими вердиктами EUGH генеральний адвокат суду Ів Бо (Yves Bot) рекомендував суддям відхилити позови Словаччини та Угорщини, які не бажають брати участь у розподілі біженців по країнах ЄС. На переконання юриста, угода є «дієвою» та «співмірною», оскільки допомагає Греції та Італії впоратися з напливом біженців. При цьому аргументи Братислави та Будапешта, які стверджували, що вони спочатку були проти відкриття кордонів для біженців і голосували у вересні 2015 року проти, не були взяті до уваги.