Євросоюз вийшов на стежку візової війни проти США і Канади, звинувачуючи ці країни у невизнанні ЄС як єдиного політико-економічного утворення. Проявом такого ставлення, на думку Брюсселя, є відмова Оттави і Вашингтона скасувати візи для громадян ряду країн Східної Європи, які вступили до Євросоюзу у 2004 році. Єврокомісія, за відомостями, що просочилися в європейські ЗМІ, підготувала пропозиції щодо запровадження у відповідь візових обмежень для громадян Канади і США.
До вже існуючого «заборонного» американського списку входять 10 держав, а до канадського – 7. Вільний в'їзд як до США, так і до Канади не дозволений мешканцям Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі та держав Балтії. Відтоді, як ці країни приєдналися до ЄС, вони скасували, згідно із загальноєвропейськими правилами, візи для канадців та американців, однак відповідного жесту заокеанської влади не надійшло.
Переговори про врегулювання конфлікту тривали протягом майже двох років, але до помітного результату не привели. Особливе роздратування східноєвропейців викликало те, що вони проявили себе як найвірніші союзники США на міжнародній арені, діючи часто на шкоду спільній політиці ЄС, але продовжували сприйматися за океаном як держави «другого сорту».
Брюссель якийсь час не втручався в конфлікт, поки Чехія не оголосила місяць тому про свій намір покарати Канаду, запровадивши візові вимоги для громадян Країни кленового листа. Якби це сталося, неміцний європейський дім дав би чергову тріщину: адже ЄС проводить єдину візову політику. У результаті проблема «нових європейців» стала справою Євросоюзу.
«Якщо США дійсно з повагою ставляться до ЄС як до союзного утворення, слід було б відповідним чином поводитися і при розгляді візових питань», – заявив в інтерв'ю газеті «Файнэншл таймс» представник ЄС у Вашингтоні Джон Брайтон.
Тепер Єврокомісія планує «вдарити» по канадських дипломатах. Якщо ці заходи не допоможуть, візи будуть запроваджені для інших категорій канадців. Політику щодо США Євросоюз має намір виробити за підсумками саміту ЄС – США, який відбудеться цього місяця у Відні. Євросоюз поводиться у спілкуванні з Вашингтоном більш стримано не лише через побоювання кинути відкритий виклик «наддержаві», але й тому, що США запропонували шлях поступового виходу з візової кризи. Громадяни держав, які претендують на скасування віз, повинні відповідати критерію «трьох відсотків». Це означає, що серед усіх претендентів на візи кількість осіб, які отримали відмови, не повинна перевищувати 3%. Оттава ж щоразу посилалася на абстрактні «технічні труднощі», відмовляючись визнати існування політичних перешкод.
Однак у ЄС знають, що причини якраз політичні. Східноєвропейцям пропонується передусім вирішити проблему мільйонів циган, які мріють відкочувати з держав, де їх піддають дискримінації. Найбільш гострою є циганська проблема в Чехії та Словаччині. Там циган б'ють, не беруть на роботу, місця їх компактного проживання перетворюють на гетто, відокремлені від решти світу бетонними стінами. Коли після падіння комуністичних режимів у країнах Східної Європи у циган з'явилася можливість подорожувати, вони цілими таборами почали зніматися з насиджених місць. Набиті циганами літаки приземлялися у Великій Британії та Іспанії, вони навіть дісталися до північної Фінляндії. Однак найбільші циганські кочів'я вирушили до Канади, яка справедливо вважалася землею обітованою для шукачів притулку. У середині 90-х років притулку в Канаді попросили кілька тисяч чеських та словацьких циган, перш ніж Оттава спохопилася і звела візову стіну на шляху мільйонів їхніх співвітчизників.
«З моменту нашого вступу до ЄС ситуація змінилася на краще, – твердить посол Чехії в Канаді Павел Восалік, – ми виконуємо всі міжнародні зобов'язання щодо дотримання прав людини, влада Чехії тісно співпрацює з канадськими інспекторами, які приїжджають до нашої країни». Дійсно, проблема східноєвропейських циган, яка набула всесвітньої відомості завдяки їхній втечі на Захід, сьогодні частково вирішена. Для циган зводиться муніципальне житло, застосовується система квотування при прийомі на роботу та навчання, підвищено соціальне забезпечення циганських сімей. Тим не менше, багаті та толерантні США і Канада залишаються магнітом для європейських кочівників, і поки що лише необхідність отримання віз заважає їхньому остаточному переселенню за океан.
Олексій СМІРНОВ.
Новые Известия