Ігоря МАЛІКІНА
Переговори між Швейцарією та ЄС велися з 2000 року. Досягнуті угоди важливі для обох сторін. Швейцарія, по суті, стала анклавом у Євросоюзі, на який припадає 69% її зовнішньої торгівлі. З іншого боку, Швейцарія — другий економічний партнер ЄС після США. Хоча офіційну політичну заяву про досягнення угоди голова Єврокомісії та президент Швейцарської Конфедерації урочисто підписали 19 травня, оформлення документів затягнулося ще на півтора місяця.
Найгостріші суперечки викликали оподаткування доходів від депозитів у банках та боротьба з ухиленням від податків. Це надзвичайно важливо для країн Євросоюзу, які страждають від бюджетного дефіциту, тим часом як швейцарські банки приховують від податків величезні суми. Тому, коли Швейцарія виявила бажання приєднатися до Шенгенської угоди, Брюссель зміг зажадати від Берна посилення банківської політики.
Законодавство ЄС передбачає обмін інформацією за всіма фактами ухилення від податків. Однак Берн відстояв принцип подвійної караності — допомагати Брюсселю Швейцарія буде лише тоді, коли правопорушення однаково трактується обома сторонами. У Швейцарії не вважається кримінальним злочином ухилення нерезидентів від сплати податків на батьківщині. Але тепер із резидентів країн — членів ЄС (неєвропейців це не стосуватиметься), які мають вклади у швейцарських банках, стягуватимуть так званий «утриманий податок», який уже давно стягується у Швейцарії з відсотків, що нараховуються на депозити у швейцарських франках. Протягом п'яти років він буде підвищений з 15 до 35%. 75% від зібраної суми перераховуватиметься Євросоюзу, але без повідомлення відомостей про конкретні рахунки, якщо не йдеться про правову допомогу у справах про податкове шахрайство.
Швейцарія, настоявши на своєму, врятувала інститут банківської таємниці у всій Європі. Члени ЄС Австрія, Бельгія та Люксембург негайно заявили Євросоюзу, що обмін інформацією про вклади завдасть шкоди їхній економіці, яка сильно залежить від банківської справи. Але заради приєднання до Шенгенської конвенції, яка також передбачає співпрацю влади та обмін інформацією, Швейцарія погодилася допомагати правовими та адміністративними заходами у сфері боротьби з контрабандою та іншими злочинами, пов'язаними з ухиленням від непрямих податків (митні збори, ПДВ, акцизи на алкоголь і тютюн), субвенціями та державними закупівлями, а також відмиванням грошей. При цьому Швейцарія зберегла свободу у сфері обміну інформацією у справах, що стосуються прямого оподаткування фізичних та юридичних осіб (прибутковий податок, корпоративний податок і податок з прибутку). Будь-які правові нововведення ЄС у цій сфері не поширюватимуться на Швейцарію без укладення окремої угоди.
На Швейцарію не поширюватиметься і дія директиви ЄС про запровадження мит на реекспорт продукції, виробленої в будь-якій із країн Євросоюзу. Річ у тім, що у Швейцарії, географічному центрі Європи, розташовані центри розподілу продукції багатьох великих європейських фірм.
До комплексу домовленостей входить угода про звільнення від мита оброблених сільськогосподарських продуктів (розчинна кава, шоколад, бісквіти, соуси, супи, вироби з тіста), що відкриває вільний доступ на європейський ринок насамперед компанії «Нестле». За іншими угодами Швейцарія приєднується до Європейського агентства з навколишнього середовища, до статистичної служби Євростат, допускається до участі в проекті «Медіа» (створення та поширення аудіовізуальної продукції), в освітніх програмах. Нарешті, ще одна угода передбачає звільнення від прибуткового податку у Швейцарії кількох десятків колишніх службовців Євросоюзу, які вийшли на пенсію.
Швейцарія також приєднується до Дублінського договору про співпрацю у сфері надання притулку, який дозволяє не приймати до розгляду заяви осіб, які вже подали його в будь-якій іншій країні-учасниці.
Але до набрання чинності всіма цими домовленостями шлях ще немалий. З боку ЄС схвалення всіх 25 її країн-членів має отримати лише угода про боротьбу проти податкового шахрайства. Брюссель розраховував запровадити оподаткування вкладів уже з 1 січня 2005 року. Але у Швейцарії з її прямою демократією все набагато складніше. Кожне питання після розгляду в парламенті виноситься на референдум, і закінчиться все це не раніше весни наступного року.
Уряд уже оголосив, що винесе угоди на так званий «факультативний референдум», у якому враховується лише кількість голосів виборців. Однак націоналістичні організації мають намір розпочати збір підписів для проведення так званого «обов'язкового референдуму», у якому, окрім більшості голосів, необхідно також отримати підтримку більшості з 26 кантонів країни.
За швейцарською конституцією такий плебісцит проводиться, якщо міжнародна угода передбачає приєднання до організації колективної безпеки або до наднаціонального співтовариства. Уряд запевняє, що жодна з угод не підпадає під цю вимогу. Однак впливова Народна партія та масова організація «Акція за незалежну і нейтральну Швейцарію» (АННШ) дивляться на це інакше. Як заявив директор АННШ, депутат парламенту Ганс Фер, «приєднання до Шенгенської конвенції рівносильне вступу в наднаціональну організацію», а уряд прагне «втягнути країну в ЄС обманним шляхом», посягаючи на суверенітет Швейцарії. За його словами, угода має бути винесена на обов'язковий референдум, «як того вимагає конституція». Шлях до набрання чинності угодами між ЄС і Швейцарією може виявитися не менш важким, ніж переговори, що передували їх укладенню.