Нагадаємо: ці пропозиції підтримали 54,6% швейцарських виборців, які виявили чималу активність (зазвичай вони надають перевагу голосуванню поштою): у референдумі взяли участь 56% населення, що має право голосу. Вражає і результат нинішнього референдуму. З 26 швейцарських кантонів лише 9, де переважає німецькомовне сільське населення, висловилися проти.
Нині до Шенгенської угоди, яка фактично скасовує внутрішні кордони, входять 13 країн (за межами її простору зі «старих» держав ЄС залишаються лише Великобританія та Ірландія). На початку 2008 року Швейцарія має стати, поряд із Норвегією та Ісландією, третьою «сторонньою» для Союзу країною, яка увійде до цієї зони. Як відомо, Шенгенські домовленості діють з 1995 року, і вони не лише значно полегшили життя мандрівникам у межах зовнішніх кордонів ЄС, а й прискорили його економічну інтеграцію, звільнивши товари від митного контролю. Останнє, щоправда, на Швейцарію не поширюється, оскільки вона не входить до Європейського економічного простору.
Двосторонні договори з Брюсселем щодо Шенгенської та Дублінської угод Берн підписав минулого року. При всій важливості розширення єдиного безвізового простору в Європі не слід недооцінювати і рішення приєднатися до ЄС у справі спільної боротьби з організованою злочинністю, а також надання притулку відповідно до процедур, передбачених дублінським документом. Тим більше що на частку Швейцарії припадає до 20% усіх запитів про притулок у Західній Європі. Тепер, якщо той чи інший претендент на це право отримає відмову в одній із 25 країн ЄС, він не зможе повторити свою спробу і в альпійській конфедерації.
Не випадково в Брюсселі високо оцінюють підсумки цього опитування. Як заявили у спільному комюніке члени Європейської Комісії Беніта Ферреро-Вальднер і Франко Фраттіні, «ратифікація цієї угоди про асоціацію є важливим кроком у відносинах між Швейцарією та Європейським Союзом. З одного боку, очевидно, буде полегшено свободу пересування; з іншого - посилиться співпраця у забезпеченні внутрішньої безпеки».
Задоволення позитивними результатами голосування висловило і керівництво цієї країни. Її уряд наголошував, що ефективна боротьба з такими загрозами, як тероризм, транскордонна організована злочинність і нелегальна імміграція, неможлива без спільних узгоджених дій із сусідами.
Як не парадоксально, успіх святкують не лише швейцарські «євроентузіасти», а й місцеві «євроскептики», які виступають проти приєднання до Союзу, проте підтримують розвиток двосторонніх відносин у найрізноманітніших сферах, після того як 1992 року на референдумі було відхилено вступ до Європейського економічного простору. Тим часом свою незгоду з цим особливим підходом прагматиків висловлюють націоналістично налаштовані праві політики, які вважають, що будь-яке розширення зв'язків із ЄС означає закамуфльовану спробу втягнути Швейцарію в це об'єднання. Перед референдумом, що проходив 5 червня, вони марно намагалися залякати обивателів масовою імміграцією зі Сходу, яка нібито обрушиться на їхню благополучну країну. Якою мірою їм удасться використати це опудало 25 вересня, коли швейцарці знову мають з'явитися до урн для голосування, щоб цього разу поширити Шенгенські та Дублінські угоди на 10 нових країн Союзу?
Як би там не було, більшість жителів Швейцарії своєю нещодавньою позицією породили чималу дозу оптимізму й надії серед тих в ЄС, хто після негативних результатів референдумів у Франції та Нідерландах заговорив про кризу в цьому об'єднанні та мало не про його майбутній розпад. Адже швейцарське «так» фактично змінює зовнішні кордони Союзу, ліквідує в центрі Європи якийсь величезний бар'єр на шляху вільного пересування людей. Думку своїх співвітчизників - прихильників входження до Шенгену - лаконічно висловила, зокрема, «Міс Швейцарія» Фіона Лефт: «Ми перебуваємо в центрі Європи, то чому б нам не відкритися їй»?