Суть директиви Болкестайна зводиться до того, що країнам - членам Євросоюзу необхідно скасувати всі торговельні бар'єри та позбутися законодавчих положень про сферу послуг у кожній з країн ЄС у тому разі, якщо ці положення «непропорційні, дискримінаційні та не можуть бути об'єктивно виправдані суспільним інтересом». Щоб було зрозуміліше, пояснимо законопроєкт детально.
Усі питання, порушені директивою, можна розподілити на три групи: свобода заснування, принцип країни походження та взаємодопомога.
Свобода заснування. Цей принцип означає, що якщо громадянин ЄС може працювати у сфері послуг на своїй батьківщині, то він повинен мати безумовне право працювати за фахом і в будь-якій іншій країні Євросоюзу. Наприклад, стоматолог із Греції має повне право відкрити приватну практику, скажімо, у Швеції. Для цього, звісно, потрібно уніфікувати законодавство всіх країн - членів ЄС.
Принцип країни походження. Іноземець (громадянин ЄС), який працює в іншій країні Євросоюзу, може протягом обмеженого часу працювати згідно із законами своєї батьківщини. Тобто вже згаданий грецький стоматолог працюватиме у Швеції спочатку згідно з грецьким трудовим законодавством. Однак нагадаємо, що якщо директиву буде повністю схвалено, шведські та грецькі закони будуть практично ідентичними.
Взаємодопомога. Третій постулат - це своєрідний постамент, на якому ґрунтуються перші два принципи. Він вимагає, щоб усі країни - члени ЄС ухвалили однакові заходи щодо захисту прав споживачів і гарантії якості послуг, що надаються.
Найзапеклішої критики директиву Болкестайна зазнали профспілки Бельгії, Німеччини, Франції, Нідерландів та Італії. На думку протестувальників, нова законодавча система зруйнує традиційні національні законодавства про сферу послуг та природоохоронну законодавчу базу; з'явиться конкуренція між працівниками з різних країн ЄС, що призведе до загального падіння їхніх доходів. Існує також небезпека, що великі компанії та дрібні підприємці перенесуть свої виробництва й офіси до Східної Європи, де робоча сила дешевша, а економіки менш регульовані, ніж на Заході.
Втім, як і раніше при обговоренні всіх значних ініціатив ЄС, один табір (у даному разі прихильників) очолює Лондон, інший (противників) - Париж. Британський прем'єр Тоні Блер минулого року пообіцяв, що в період свого головування в Євросоюзі його країна «розв'яже найскладніші європейські проблеми», одна з яких - директива Болкестайна. Проблема поки що так і не вирішилася, а в самій Великій Британії знайшлося безліч противників уніфікації ринку праці. Так, оглядач газети The Guardian Девід Роуленд зазначив, що директива жахлива тим, що охорону здоров'я та соціальні послуги вона ставить на одну дошку «з ріелторськими компаніями, організаторами ярмарків, рекламними компаніями та приватними охоронними агентствами».
У самому Європарламенті на директиву обрушилися, зі зрозумілих причин, ліві. Так, німкеня Евелін Гебгард із фракції соціалістів наполягає на тому, що, перш ніж відкривати кордони, слід уніфікувати якість життя в кожному куточку Євросоюзу.
Коли номер готувався до друку
Європейський парламент ухвалив у першому читанні директиву про лібералізацію ринку послуг у Євросоюзі. За компромісний варіант проголосував 391 із 638 присутніх депутатів. Не пройшов «принцип країни походження», на якому наполягали, передусім, нові країни ЄС.