Заступник голови Єврокомісії Франко Фраттіні поскаржився після розгляду нового законопроекту про імміграцію: «Якщо подивитися на цифри, то привабливість Європи не така вже й висока. Ми приймаємо 70 тис. кваліфікованих спеціалістів на рік. Не абияк багато».
Половина мігрантів з вищою освітою, які поїхали, наприклад, з країн Магрибу (Північно-Західної Африки), оселилися в Канаді та США. А серед переселенців з того ж Магрибу до Європи 85% не мають навіть середньої освіти. До 1970-х років гастарбайтерів організовано завозили для роботи в шахтах і в чорній металургії. Зараз ці галузі відійшли в минуле, колишні шахтарі та сталевари влаштувалися хто де, а їхні діти стали громадянами ЄС. Європа дає соціальні блага та рівень життя, Америка ж вабить можливістю заробити. Тому європейцям доведеться нелегка боротьба з американцями за «якісного» іммігранта.
«Блакитна карта», запропонована Єврокомісією, – це і вид на проживання, і дозвіл на роботу на два роки з можливістю продовження. Для її отримання працівнику потрібно мати професійний стаж не менше трьох років, на його місце не повинні претендувати громадяни ЄС, а ставка на цьому місці не може бути меншою за три мінімальні зарплати. Тобто «не профі» просять не турбуватися. Сім'ї можна буде викликати за полегшеною процедурою. «Блакитна карта» – єдина для всього Європейського Союзу, що для Італії, що для Естонії. Якщо, звісно, цей закон приймуть. Не всі готові регулювати свій ринок праці за брюссельськими лекалами. Канцлер Австрії Альфред Гузенбауер уже попередив про це.
У Німеччині нестача інженерів, програмістів, учених оцінюється втраченою вигодою у €18,5 млрд на рік, хоча ФРН – якраз у числі європейських передовиків з прийому іммігрантів. Тут проживають 15 млн приїжджих, половина з яких мають німецьке громадянство. Минулого тижня в інтерв'ю газеті Die Welt канцлер Ангела Меркель закликала приділяти більше державної уваги інтеграції іммігрантів, їх «перетравленню» німецьким суспільством.
«В останні десятиліття, – сказала вона, – мільйони приїжджих сильно змінили Федеративну Республіку, багато з них – у позитивний бік. Наприклад, тільки серед турків, які тут живуть, – близько 66 тис. самостійних підприємців, які щорічно дають країні дохід у €70 млрд і 300 тис. робочих місць». Але є труднощі з інтеграцією. Багато приїжджих погано говорять німецькою. Їхні діти часто не доучуються в школі до атестату. Причому всупереч поширеним уявленням релігія не відіграє важливої ролі. Проблеми однакові і в мусульман, і в християн. Канцлер закликала підвищити вимоги до освіти іноземців, запропонувала ввести для їхніх дітей обов'язкові дошкільні класи.
Схожі проблеми у Великобританії, де з 37 млн працездатного населення 4 млн – іммігранти. Але опублікована минулого тижня урядова доповідь переконує, що вони – благо для британської економіки. Підприємці наймають приїжджих, тому що не можуть знайти працівників серед корінних британців, зазначається в цьому дослідженні. Більше того, вони надають перевагу іммігрантам, тому що ті більш надійні, мотивовані та наполегливі, беруться за важку роботу, згодні працювати понаднормово, менше хворіють. У будівельній галузі Лондона, наприклад, цінують поляків. Робітник-іммігрант у Лондоні заробляє в середньому 424 фунти на тиждень, а корінний британець – 395 фунтів. З припливом робочої сили з нових східноєвропейських країн ЄС загострилася мовна проблема. З вихідцями з колишніх британських колоній було простіше. Тому уряд спонсоруватиме навчання гастарбайтерів мові Шекспіра. 330 фунтів на кожного учня витрачатиме роботодавець, а 550 фунтів – держава.
Якщо в урядів підхід до імміграції науковий і прагматичний, то в електорату – емоційний і життєвий. За останні десять років іммігрантське населення європейських міст «зашкалило» за позначку толерантності, і маятник суспільних настроїв хитнувся вправо. Це не могло не позначитися на політиці. У Швейцарії на парламентських виборах 21 жовтня з тріумфом перемогла Швейцарська народна партія, яка отримала 29% голосів. Її лідер Крістоф Блохер – одіозний популіст, який виступає за ізоляцію країни, за вигнання «поганих» іммігрантів. На передвиборчому плакаті були намальовані хмарно-білі вівці, які штовхають чорну. У Швейцарії з її населенням 7,5 млн осіб проживає близько 1,6 млн іноземців. Ліберальні політики в Європі не можуть не враховувати таких уроків. Слова про більш суворий підхід до імміграції з'являються в програмах усіх партій, які хочуть перемагати на виборах.
Олександр МІНЄЄВ.
Нові Известия