Депутат від Союзу президентської більшості (UMP) Тьєррі Маріані, виступаючи в Національних зборах із доповіддю про європейську імміграційну політику, наголосив, що з міфом про Європу-фортецю пора розпрощатися. Торкнувшись в одному з розділів своєї доповіді проблеми боротьби з нелегальною імміграцією та спільного захисту кордонів, депутат висвітлив новий образ Європи як об'єкта міграційних потоків. При цьому він наголосив на потребах європейських країн в іноземній робочій силі, пише Liberation.
«Уже тридцять років європейці говорять про ціну на молоко і лише три роки обговорюють питання, пов'язані з імміграцією... Сьогодні вони хвилюють усі європейські країни, навіть південні», - наголосив депутат. Італія, Іспанія, Португалія та Ірландія - держави, з яких традиційно виїжджали емігранти, - сьогодні стали приймати іноземців.
У 1990-ті роки приплив мігрантів перетворився на головне джерело зростання населення Європейського Союзу. Озброївшись цими цифрами, Тьєррі Маріані заявив: «Існує факт, який сьогодні вже ніхто або майже ніхто не намагається заперечувати: Європа потребує імміграції - зрозуміло, контрольованої, а не стихійної, - щоб вирішити проблему нестачі робочих рук». Щоправда, при цьому він додав: «Сама лише імміграція не зможе вирішити проблему, що виникає у зв'язку зі старінням європейського населення».
Яку політику слід проводити? У вересні італійці запропонували запровадити систему квот відповідно до громадянства та категорії іммігрантів. Ці квоти, що встановлюються кожною державою-членом ЄС, були б включені до пакета умов, які висував би Євросоюз на переговорах із цього питання з країнами походження іммігрантів. Якщо Іспанія та Австрія вже погодилися з цією пропозицією, то інші держави поставилися до неї більш прохолодно. Це питання вивчатиметься Європейською комісією.
Як це зробив до нього Жак Ширак, Тьєррі Маріані висловився проти системи квот. Будучи надто жорсткими, вони, за словами депутата, можуть застосовуватися лише до дуже незначної кількості іммігрантів (5-10%). На думку Маріані, ці квоти політизують імміграцію, не кажучи вже про те, що ризикують поставити перед європейськими країнами складні дипломатичні проблеми.