Як пише «Російська Германія», за п'ять років щорічна кількість отримувачів європейського громадянства зросла більш ніж на 100 тисяч – з 771 тисячі осіб у 2009 році до 889 тисяч за підсумками позаминулого року. Незважаючи на те, що новітня статистика відноситься до часів до початку масштабної міграційної кризи, простежується цікава тенденція – більше за інших в отриманні європейського громадянства щастить вихідцям з Північної Африки та Південної Америки, причому з кожним роком щастить їм все більше й більше.
Так, у 2014 році марокканці знову зайняли перший рядок у списку отримувачів європейського громадянства. Всього на вірність новим країнам присягнули 92 тисячі осіб, з них 38 відсотків стали громадянами Іспанії, 31 відсоток – Італії, 20 – Франції. У 2009 році марокканці також лідирували в загальноєвропейському рейтингу, однак тоді вони отримали всього 60 тисяч європейських паспортів, з яких 43 відсотки склали французькі, а 13 – бельгійські.
Кількість нових громадян з Алжиру та Тунісу залишається на колишньому рівні – відповідно 20 і 12 тисяч осіб. Однак якщо раніше левову частку паспортів вони отримували у Франції та дещо менше в Бельгії, то тепер вони в більш рівних пропорціях задовольняються ще іспанськими та італійськими паспортами.
Успіху не бракує й колишнім громадянам низки південноамериканських країн. Кількість тих, хто отримав європейські, головним чином іспанські паспорти еквадорців та колумбійців збільшилася майже на третину – відповідно до 35 і 28 тисяч осіб. Більш ніж у два рази зросла кількість отримувачів громадянства з Перу – до 20 тисяч.
Але більше за інших здивували бразильці, аргентинці та кубинці. Якщо раніше вони практично не фігурували у списку країн, громадяни яких активно отримують європейське громадянство, то тепер міцно утвердилися в другій половині списку. При цьому все більше бразильців, з яких 14 тисяч осіб отримали європейські паспорти, шукають щастя не лише в колишній метрополії – Португалії, а й в інших країнах, включаючи Іспанію та Італію. Аргентинці та кубинці (8 і 7 тисяч осіб) виявилися менш вибагливими і присягнули в більшості своїй іспанській короні.