Прем'єра пакту відбулася на початку липня у французькому Канні на неформальній зустрічі європейських міністрів внутрішніх справ. Вже напередодні від'їзду на зустріч голова німецького МВС Вольфганг Шойбле був змушений давати «роз'яснення» щодо з'явлених у пресі докорів – мовляв, на Лазурному березі міністри вирішуватимуть, як краще «відгородити» Європу від хаосу, пов'язаного з неослабним напливом біженців. Тонко вловивши іронію на свою адресу, міністр Шойбле пояснив, чим вони мають намір і не мають наміру займатися на півдні Франції: «Ми не будуємо з Європи бункер, – заявив він, – а лише регулюємо напрямки міграції у світі».
Колеги-міністри солідарні в тому, що шляхи іммігрантів-нелегалів до Європи найчастіше несповідимі для влади, і з цим давно пора щось робити. Як і Вольфганг Шойбле, вони неодноразово підкреслювали, що прийняття пакту не означає прагнення до «самоізоляції» ЄС. Глава МВС Люксембургу Люк Фріден заявив: «Мова не йде про те, щоб будувати стіну». Єврокомісар з питань юстиції Жак Барро сигналізував від імені офіційного Брюсселя, що Єврокомісія прагне зробити процес імміграції в межі ЄС «гармонійним та великодушним».
Учасники міністерської зустрічі отримали текст пакту, який у своєму остаточному вигляді має бути прийнятий – як того бажає президент Саркозі – у жовтні. Головний його сенс зводиться до того, що Євросоюз у майбутньому має стати для іммігрантів ще більш привабливим. Щоправда, не для всіх. Йдеться про висококваліфіковані кадри, які в'їжджають до країн-членів ЄС на легальних підставах.
У цьому сенсі майбутній пакт несе на собі відбиток французької внутрішньої політики. В ньому, наприклад, йдеться про immigration choisie – щось на кшталт «керованої» або «вибіркової» імміграції. Вважається, що це поняття є продуктом особистої внутрішньополітичної творчості екс-глави французького МВС, а нині господаря Єлисейського палацу. У минулому він не раз повторював, що Франція повинна мати можливість вибирати іммігрантів, які можуть виявитися корисними для ринку праці. Ніколя Саркозі встиг запровадити у себе в країні досить жорстку систему квот на висилку іноземців без права на проживання. Так, голові імміграційного відомства на поточний рік виділили квоту на висилку з Франції 26 тис. нелегалів. Причому процес явно йде за зростаючою: у 2002 році було вислано 10 тис. осіб.
Тим не менше, Парижу, так само як і Берліну, доведеться змиритися з деякими послабленнями в тексті пакту. Вони включені в документ, зокрема, на вимогу Іспанії. У цій країні за останні роки було легалізовано близько 70 тис. нелегальних іммігрантів. Тим же шляхом пішла й Італія. Тому іспанський глава МВС і наполіг на відмові в майбутньому від заборони на масові легалізації, ввести яку вимагав президент Саркозі.
Серед найцікавіших розділів проекту готового документа є «Єдиність процесів надання притулку». Там говориться, що майбутнє «Європейське бюро підтримки» має надавати допомогу країнам-членам у створенні єдиної системи надання притулку. У випадку «масованого напливу претендентів на притулок» в одну з країн інші країни повинні будуть – за принципом якогось «імміграційного НАТО» – терміново приходити на допомогу. А щоб по можливості уникнути подібної напасті, в пакті говориться про «поліпшення захисту зовнішніх кордонів ЄС».
З цією метою країни-учасниці пакту візьмуть на себе зобов'язання щодо надання необхідних коштів прикордонному агентству «Фронтекс» зі штаб-квартирою у Варшаві. Воно було засноване у 2004 році з метою управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах країн-членів Євросоюзу. Це була відповідь на загрози щорічного збільшення кількості нелегальних мігрантів у ЄС – майже на 500 тис. осіб на рік. Прибуток злочинних організацій, які займаються їх переправленням, сягає 15 млрд євро. У цьому сенсі найважливішою ділянкою став східний кордон ЄС протяжністю понад 1 100 км. Підтримка «Фронтекса», йдеться в проекті імміграційного пакту, має бути такою, щоб агентство виявилося в змозі виконувати покладені на нього функції «повною мірою».