Єврокомісія представила новий проект міграційної реформи: за прийом дорослого мігранта заплатять 10 тис. євро
«Ми повинні знайти довгострокове вирішення проблеми міграції», – підкреслила Урсула фон дер Ляєн, представляючи 23 вересня проект міграційної реформи Євросоюзу. За її словами, «пожежа в таборі мігрантів на грецькому острові Моріа тому підтвердження».
Давно очікуваний проект передбачає відмову від Дублінської угоди, що визначає порядок надання політичного притулку в ЄС, і від спроб запровадити обов'язкові квоти на прийом біженців для всіх 27 країн союзу. Натомість тепер усі держави Євросоюзу повинні будуть брати участь у витратах на висилку тих мігрантів, яким відмовлено в наданні притулку. Як зазначає RFI, проект обіцяє також посилення контролю на кордонах єдиної Європи.
Дублінську угоду (регламент) дедалі активніше критикують з 2015 року, коли Європа переживала «міграційну кризу» – лише за один рік до країн Шенгенської зони прибуло понад мільйон біженців. Відтоді кількість прибуваючих значно скоротилася (у 2019 році кількість нелегально прибулих до Європи в пошуках притулку становила близько 140 тисяч осіб), але проблеми з їх розміщенням залишилися колишніми. Найбільший обсяг нелегально в'їжджаючих до ЄС біженців продовжують приймати Греція та Італія, а країни Вишеградської групи (Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина) досі відмовляються брати на себе покладені на них квоти.
Щоб припинити суперечки, що періодично виникають між 27 країнами Євросоюзу, Єврокомісія запропонувала нарешті проект, який чиновники з Брюсселя представили як максимально компромісний.
По-перше, Єврокомісія вирішила скасувати головний пункт Дублінських угод – про відповідальність за розгляд прохання про притулок тієї країни, де мігрант вперше ступив на територію ЄС. Проти цього правила найбільше заперечували Греція та Італія. Тепер Єврокомісія пропонує, щоб «відповідальною» за прийом біженця ставала та країна, де у мігранта є родичі, або в якій він раніше навчався чи працював, або ж країна, яка видала йому в'їзну візу.
В інших випадках обов'язок з прийому прохань бере на себе «країна першого прибуття», яка, в разі необхідності, може зажадати включення так званого «механізму обов'язкової солідарності». Цей механізм передбачає допомогу інших держав, пропорційну їх економічному розвитку та чисельності населення. Як допомогу ці держави можуть обрати або прийом мігрантів на своїй території, або витрати на їх висилку до третіх країн.
Крім цього, вони можуть надати своїх чиновників та спеціалістів для зміцнення кордонів або для роботи в таборах біженців. При цьому країна, яка обере прийом біженців у себе, отримає винагороду від Євросоюзу: 10 тисяч євро за кожного дорослого та 12 тисяч за неповнолітнього.
Таким чином, у разі нової «міграційної кризи» держави повинні поділити між собою витрати на «релокалізацію» біженців до інших країн ЄС, або на їх висилку на батьківщину. Вислати біженців країна ЄС, згідно з проектом реформи, має право протягом восьми місяців з моменту їх прибуття, після закінчення цього терміну вона зобов'язана їх прийняти.
Повернення біженців на батьківщину є одним із головних акцентів проекту міграційної реформи ЄС. Для цього передбачені механізми «інтенсифікації» переговорів з країнами, звідки йде основний потік біженців, або так званими «країнами транзиту». Для цієї мети Єврокомісія планує створити спеціальну посаду «координатора», якому допомагатимуть запрошені з 27 європейських країн «експерти». На сьогодні існує 24 угоди про реадмісію між Євросоюзом та третіми країнами, але «не всі ці угоди працюють», зазначає Єврокомісія.
Передбачені й правила примусової висилки, оскільки, згідно зі статистикою, серед мігрантів, яким було відмовлено в праві на притулок у ЄС, лише третина реально повертається на батьківщину. І якщо у 2015 році близько 90% прибулих до ЄС мігрантів отримали статус біженця, то на даний момент понад 60% отримують, навпаки, відмову в наданні притулку.
І, нарешті, окремий пункт реформи присвячений НКО, які займаються порятунком біженців на морі – їм обіцяють юридичну недоторканність.
Загалом країни-учасниці ЄС схвалили проект, але кожна продовжила наполягати на своїх вимогах. Так, Італія назвала проект «важливим, але недостатнім кроком», а Угорщина зажадала гарантій «недоторканності» своїх кордонів.
Багато експертів та НКО оцінили проект міграційної реформи вкрай несхвально. «Компромісом між боягузтвом і ксенофобією» назвала його бельгійська вчена Франсуаз Жемен. А правозахисна організація Oxfam звинуватила Єврокомісію в тому, що вона йде на поводу у країн, які виступають за жорстке обмеження імміграції. «Ми не можемо ґрунтувати нашу політику на польському або угорському екстремізмі, що, на жаль, робить Єврокомісія», – сказав депутат Європарламенту від Бельгії Гі Верхофштадт.