«Біда не в тому, що в нас так і немає бюджету, а в тій атмосфері, що створилася всередині Європейського союзу». Ці слова польського прем'єр-міністра Марека Бельки, сказані в минулу п'ятницю після завершення чергового саміту ЄС, найточніше відображають настрій його учасників, пише «Время новостей». І більшість глав держав, і незалежні коментатори говорять про найглибшу кризу європейської інтеграції за всю її історію.
Гострий франко-британський спір навколо принципів фінансування спільної сільськогосподарської політики Євросоюзу (на субсидії фермерам припадає 40% всього бюджету ЄС, близько €300 млрд. з 2007 по 2013 рік) загрожує підірвати не лише внутрішньоєвропейські перспективи, а й виплеснутися на міжнародну арену. Британські газети з посиланнями на анонімних співробітників Форін-офісу повідомляли про те, що президент Франції Жак Ширак нібито має намір відігратися на майбутній на початку липня зустрічі у верхах «великої вісімки», де цього року головує якраз Велика Британія. За версією джерел, Ширак, який представляє одну з країн-засновниць неформального клубу, може просто не з'явитися на урочисте відкриття саміту в Шотландії 6 липня, затримавшись у Південно-Східній Азії: цього дня Міжнародний олімпійський комітет має оголосити в Сингапурі про місце проведення літньої Олімпіади-2012. Варто нагадати, що Париж і Лондон конкурують за це право і, як зауважує The Sunday Telegraph, легко собі уявити, з яким настроєм Блер прийматиме гостей, якщо Ширак привезе з Сингапуру звістку про французьку перемогу.
Як на біду, з 1 липня Велика Британія головує і в Європейському Союзі, тож конфлікт, що спалахнув на останньому саміті, має всі шанси розгорітися яскравим полум'ям у наступні пів року. Незважаючи на оптимістичні заяви Тоні Блера, практично ніхто не розраховує, що бюджетну суперечку вдасться вирішити в період британського головування. По-перше, тому що Даунінг-стріт має намір стояти на смерть за інтереси власних платників податків, у чому уряд підтримує більшість населення (за експрес-опитуванням газети News of the World - 71%). По-друге, існують побоювання, що Париж буде просто саботувати переговори, поки Лондон залишатиметься при владі.
Формально каменем спотикання на саміті Євросоюзу, що завадив затвердити бюджет на 2007-2013 роки (за різними пропозиціями - від €800 млрд. до €1 трлн.), стали суперечки навколо розміру компенсації Великій Британії (цього року - €4,4 млрд.) - повернення коштів Лондону із загальноєвропейської скарбниці за те, що британські фермери, на відміну від колег на континенті, практично не отримують зовнішніх субсидій. Це, однак, як зауважив чинний голова Євросоюзу прем'єр Люксембургу Жан-Клод Юнкер, лише окремий прояв ідейного розколу ЄС на два табори, представники яких зовсім по-різному бачать майбутнє організації. Велика Британія, яку різною мірою підтримують Північна Європа, Нідерланди та представники нових країн-членів, хотіла б, щоб Європейський Союз став, за визначенням Юнкера, чимось «трохи більшим, ніж спільний ринок» - передусім економічним альянсом, об'єднаним ліберальними економічними принципами. Франція, Німеччина, Бельгія та Люксембург, четверо з шести засновників Європейського співтовариства пів століття тому, виступають за солідарний підхід. В його основі - зміцнення політичної складової, розширення повноважень наднаціональних органів і масштабний централізований перерозподіл коштів у вигляді субсидій для вирівнювання умов у різних країнах.
Сторони не церемонилися у висловах, оцінюючи позицію одна одної. Тоні Блер закликав зробити ЄС «сучасним» і порадив опонентам не нав'язувати йому їхніх уявлень про те, що таке Європа і якою вона має бути: «Європа не належить жодному з них, вона належить усім нам». Міністр фінансів Великої Британії Гордон Браун, якого вважають найімовірнішим наступником Блера на посаді прем'єра, зауважив, що ініціатори галасу навколо британської компенсації прагнуть відвернути увагу від справжніх проблем ЄС - зростання безробіття, низького економічного зростання, провалу референдумів про конституцію та нездатності об'єднання адекватно реагувати на виклики глобалізації. На боці британців виступили Голландія (найбільший донор ЄС на душу населення) і дещо несподівано глава шведського уряду Йоран Перссон. Стокгольм незадоволений британською компенсацією, однак вважає, що її перегляд має відбуватися паралельно з переглядом усієї сільськогосподарської політики ЄС у бік різкого скорочення субсидій.
Жак Ширак у відповідь звинуватив Блера в тому, що, домагаючись збереження власних привілеїв, він спровокував конфлікт, який поставив під загрозу все європейське майбутнє. Канцлер Німеччини Герхард Шредер докорив Лондону та його союзникам у «національному егоїзмі», на що йому негайно заперечив голландський прем'єр Ян-Петер Балкененде: канцлерові варто було б виявити більше розуміння ситуації. Дружнє розчарування «битвою титанів» висловили представники центральноєвропейських країн. На подив «ветеранів» ЄС, усі десять держав, що вступили минулого року, висловили готовність в ім'я збереження єдності відмовитися від частини субсидій. Втім, «велетні», висловивши захоплення безкорисливістю «малюків» (зовсім нещодавно Польща, наприклад, як лев, билася за брюссельські дотації), навіть не стали розглядати ці пропозиції.
На думку більшості спостерігачів, Євросоюз вступає в період невизначеності. Характер процесу точно висловив після французького та нідерландського референдумів бельгійський прем'єр Гі Вергофстадт. Він порівняв інтеграцію з їздою на велосипеді: як тільки зупинився, починаєш падати. Удар, завданий провалом конституції, став каталізатором найрізноманітніших конфліктів усередині Євросоюзу. З середини 1990-х, коли Брюссель приступив до реалізації одразу двох суперембітних завдань - запровадження єдиної валюти та суттєвого розширення організації, традиційний для ЄС процес пошуку внутрішнього компромісу ставав усе складнішим, кількість факторів та інтересів, що впливають на прийняття рішення, зростала в геометричній прогресії. Інерції від потужного імпульсу, отриманого після розпаду комуністичного блоку, вистачило рівно на 15 років, але серйозний збій на плебісцитах показав, що інерційний рух уперед закінчився. Європі явно потрібен новий старт, і, по суті, суперечки йдуть про те, яким він має бути.
Європейські аналітики прогнозують, що криза, викликана останніми подіями, затягнеться не менше ніж на два роки. Що стосується бюджету, то його до 2007 року, звісно, ухвалять: якийсь компроміс буде знайдено. Однак принципове питання про європейський шлях розвитку навряд чи під силу вирішити нинішнім лідерам Старого Світу - надто далеко вони зайшли у протистоянні один одному. Щоправда, найімовірніше, найближчими двома-трьома роками головні дійові особи нинішніх колізій підуть з політичної сцени. Герхард Шредер і президент Польщі Александр Кваснєвський - уже цієї осені, Сільвіо Берлусконі - у 2006-му, Жак Ширак - у 2007-му. Тоді ж залишити посаду може і Блер. Найскладнішу політичну головоломку доведеться вирішувати новим лідерам.
Для сусідів Європейського Союзу, які прагнуть стати його членами (це насамперед балканські країни, Туреччина, а в перспективі Україна та Молдова), усе, що відбувається всередині об'єднання, - погана новина. В інтерв'ю німецькій газеті Bild am Sonntag віце-голова Єврокомісії Гюнтер Ферхойген, який відповідав у попередньому складі комісії за розширення і був його переконаним прихильником, застеріг від подальших кроків у цьому напрямку: «Окрім прийому країн до Євросоюзу існують й інші можливості для того, щоб забезпечити політичну та економічну стабільність у Європі». У висловлюваннях брюссельських чиновників зазвучали тривожні нотки навіть для Болгарії та Румунії, вступ яких у 2007 році вже було схвалено. Як заявив автору цих рядків високопоставлений співробітник відомства Хав'єра Солани, їхній прийом цілком може бути відкладений щонайменше на рік. Ще місяць тому про таке навіть мови не було. Якщо невизначеність усередині ЄС і надалі поглиблюватиметься, то плани експансії взагалі можуть бути відкладені в найдальшу шухляду.