Колись їжа була єдиною розвагою в польоті, а сьогодні замість їжі пропонують максимум розваг
Сам характер подорожей повітрям, а також влаштування літака та необхідність адаптувати його до великих висот роблять процес приготування їжі набагато складнішим. Перебування на висоті передбачає певні технічні обмеження, через які набагато простіше розігріти готову їжу, ніж намагатися приготувати щось з нуля, особливо враховуючи те, що в салоні літака стиснене повітря.
Незважаючи на те, що літаки, як правило, літають на висоті близько 12 км, тиск може вважатися комфортним лише тоді, коли повітряне судно перебуває на висоті від двох до трьох кілометрів над рівнем моря. Однак навіть на таких порівняно невеликих висотах час приготування їжі суттєво збільшується. «На таких висотах дійсно дуже важко готувати, – пояснює Джон Гансман, який керує Міжнародним центром повітряних перевезень при Массачусетському технологічному інституті. – Зазвичай їжу просто розігрівають».
Але справа не лише в труднощах приготування. Таке харчування на борту зручніше в багатьох відношеннях. З різних гарячих страв у літаках віддають перевагу попередньо нарізаному розігрітому м'ясу, як правило, щедро политим соусом – наприклад, яловичині по-бургундськи. Частково соус потрібен для того, щоб зволожувати сухе стиснене повітря в салоні. Крім того, і соус, і тривалий час розігріву роблять їжу більш м'якою, що дуже важливо, враховуючи, що в наш час у літаку столові ножі або не заточені, або взагалі відсутні. «Авіакомпанії зрозуміли, що якщо м'ясо попередньо нарізати, ніж практично не потрібен», – каже Гійом де Сіон, професор Коледжу Олбрайт, штат Пенсільванія, США, який вивчає історію технологій, особливо авіаційних.
Однак головне – нестача простору в літаку. Більші літаки – більше пасажирів і менше уваги до індивідуальних замовлень.
Сьогодні пасажирські літаки проектують так, щоб у них могло розміститися понад 300 пасажирів. Передбачається, що всі вони приймають їжу приблизно в один і той же час. Однак де Сіон зазначає, що до 1960-х років, коли подорожі повітрям ще не набули такої величезної популярності, середня кількість пасажирів не перевищувала 50 осіб, і у бортпровідників було достатньо часу для того, щоб врахувати вподобання кожного з них. Меню гарячих страв тих часів напевно здалося б сучасним мандрівникам надто щедрим. Так, наприклад, раніше пропонували приготований на замовлення омлет або шматок м'яса, який відрізали прямо у вас на очах.
Однак зараз бортпровідникам доводиться обслуговувати не десятки, а сотні людей, і у них просто не вистачає часу на те, щоб збирати окремий набір продуктів для кожного. Щоб встигнути обслужити всіх, доводиться роздавати заздалегідь підготовлені контейнери. Величезного вибору страв, який пропонувався пасажирам літаків у 60-70-ті роки, в даний час вже практично ніде не знайти. Але це не означає, що меню зникли повністю. Їх просто замінили на меню іншого роду.
За останнє десятиліття кількість розваг, які пропонуються пасажирам звичайного авіалайнера, збільшилася в багато разів, що спричинило зміни в конструкції сидінь і салону. Пасажирам пропонують музику, часто Wi-Fi і, що найважливіше, величезний вибір фільмів і ТВ-програм, які можна дивитися на індивідуальних екранах, вмонтованих у сидіння, а не на великому екрані в передній частині салону. Завдяки встановленню індивідуальних екранів пасажири стали приділяти менше уваги тому, як їх годують на борту, що дозволило авіакомпаніям скоротити витрати на харчування і витрачати більше грошей на розваги для мандрівників.
«То чому ж нас годують напівфабрикатами? – запитує де Сіон. – Авіакомпанії однозначно приділяють більше уваги тому, щоб не дати пасажирам занудьгувати. До 90-х років можна було подивитися лише один фільм – і все. Однак потім прийшло розуміння, що якщо пасажирам буде з чого вибирати, вони будуть більш задоволеними і терплячими» – каже він.
Очевидно, що з часу початку комерційних повітряних перевезень технології крокнули дуже далеко вперед. Однак зміни, що раніше призвели до появи гарячих страв на борту, можуть в кінцевому підсумку призвести до їх зникнення.
У перші дні повітряних перевезень у літаків не було потужних двигунів, здатних виробляти достатньо енергії для того, щоб розігрівати їжу. Це означало, що пасажирам у більшості випадків доводилося їсти те, що можна було упакувати в коробки на землі. Зазвичай це були бутерброди або холодні закуски. Потім розмір літаків став збільшуватися, і в їх конструкції почали передбачати наявність функціональних кухонь, тим самим підготувавши ґрунт для приготування гарячих страв, які нам подають сьогодні.
Спочатку багато компаній, щоб виділитися на фоні конкурентів, пропонували великі порції та їжу кращої якості. Але сьогодні головним фактором конкуренції є вартість квитків, і тому, відмовляючись від надання харчування на кількох рейсах, компанія може збільшити свій прибуток або встановити трохи вигіднішу, порівняно з конкурентами, ціну.
«Сьогодні авіакомпанії перерозподіляють свої витрати і залишають за споживачами право вибирати, – каже Боб ван дер Лінден, куратор виставок Національного музею авіації та космонавтики США, присвячених повітряним перевезенням. – Так працює ринок. Це економіка, і нічого більше. Після скасування регулювання в 1978 році авіакомпанії можуть конкурувати як їм заманеться. Як виявилося, найкращий засіб конкуренції – це низька ціна», – пояснює він.
У своєму прагненні скоротити витрати авіакомпанії більше не пропонують пасажирам страви, які ті зазвичай навіть не з'їдають повністю. Тим не менш, ще кращим способом збільшити прибуток може стати повна відмова від кухні на борту. Замість неї можна поставити ще пару сидінь.
«Бажаючи знизити вартість квитків, багато авіакомпаній робили спроби збільшити кількість сидінь у літаках. Частково тому багато з них не пропонують гарячі страви – це дозволяє їм зробити кухню меншою та додати кілька крісел», – зазначає Гансман. За його словами, авіакомпанії намагаються використати кожен сантиметр вільного простору на борту і тому навіть зменшують розмір відкидних столиків.
Втім, скорочення простору, відведеного для приготування та споживання їжі, зовсім не означає, що скоро харчування на борту зникне зовсім. У пошуках нових способів скоротити бюджети та заощадити простір авіакомпанії знову вдаються до тих самих приготованих на землі холодних закусок та бутербродів, з яких кілька десятиліть тому почалося харчування в літаках.
«Ми повертаємося до їжі в коробках, з якої почали в США наприкінці 30-х та на початку 40-х років. Це їжа, яку легко транспортувати і яка не містить швидкопсувних продуктів – фактично обід у коробці або сухий пайок, – каже ван дер Лінден. – Можна сказати, що ми пройшли повний цикл».