При цьому кондиціонери безшумно освіжають повітря, кімнати бездоганно прибрані, частування в ресторані вище всяких похвал - але невдоволенню відведено його достойне місце для всіх тих, хто погано вчив англійську в школі або вважав за потрібне забути її, озброєний дорогою путівкою.
На допомогу зовсім несподівано приходить російська. Причому пропонують її як додаткову безкоштовну послугу самі співробітники готелю. Російська ломана, скута, але цілком дружня. Естонці! На Кіпрі! У величезній кількості! Готові заради зручності клієнта на час забути про національний суверенітет і в інтересах справи згадати мову «окупантів».
Портьє й офіціантки, бармени й посудомийки, садівники й декоратори - весела молода компанія з Таллінна. Саулюс закінчив Талліннський університет за спеціальністю «транспорт і логістика», але, як каже, завжди хотів подивитися світ, покататися. Тепер красень-портьє цілком задоволений життям: 500 кіпрських фунтів «нетто», плюс проживання та харчування безкоштовно, шестиденний робочий тиждень і фанатизм у ставленні до роботи, що виражається вже в його бездоганно відпрасованих штанях і найсвіжішій сорочці в найсильнішу спеку. Зміна - вісім годин, решту часу віддано спорту та читанню підручників з маркетингу. Іноді Саулюс, щоправда, готовий проспати 16 годин поспіль - після того як доводиться заміняти з тієї чи іншої причини колегу, який не вийшов на роботу.
«Знаєте, коли це відбувається? Коли потрапляєш у перезмінку з поляками чи словаками. Їх тут зараз теж багато, але поступово власники готелів розуміють, наскільки невигідно з ними співпрацювати. Як і з місцевими. Вони можуть захворіти або сказати «зроблю», але не зробити, та й просто забути про свою обіцянку. Ми - люди з півночі - більш надійні, на нас можна покластися, нам довіряють».
Надійність естонських гастарбайтерів швидко усвідомлюють для себе так обурені спочатку німецькомовні гості. З хлопцями можна порозумітися жестами й отримати бажане в одну мить - на відміну від їхніх емоційно непробивних колег з інших східноєвропейських країн і дещо, м'яко кажучи, розслаблених корінних мешканців. Ріін не так спритно змішує коктейлі, як її змінниця Панайота, але мила усмішка й м'яка, зрозуміла навіть учорашньому двієчнику англійська вибачають повільність. 19-річна школярка зі столиці Естонії, вона не будує планів, подібних до довгострокової перспективи Саулюса, який збирається увійти до правління одного з готелів міжнародної мережі. Дівчина просто приїхала на канікули підзаробити: «Я подумала - це ж здорово, що можна вирушити на пару місяців до теплого моря. Гроші, якщо влаштуватися в ресторан, у принципі ті самі, що й удома, зате який пляж!»
Пляж справді приголомшливий. Але Ріін вдається проводити на ньому не більше двох годин на день. Уранці, задовго до пробудження постояльців, потрібно накрити столи для сніданку, перетерти прибори до блиску, якщо знадобиться - перепрасувати скатертини (а знадобиться, бо місцеві працівниці готельної пральні закінчили роботу напередодні ввечері й власні недоробки готові будуть усунути лише наступного вечора). Прибрати посуд після сніданку. Повтор ранкової процедури перед обідом, за трапезою - приймання замовлення та доставка на столики напоїв. Прибирання. Підготовка до вечері. Вільний час. Щоправда, Ріін ним не користується, бо стоїть за барною стійкою, а потім - «Ну просто пощастило!» - розписує стіни в майбутньому дитячому центрі готелю.
Хтось із її подруг надає перевагу «другій зміні» - обслуговуванню за столиками і під час вечері, таким чином робочий день збільшується до 14 годин, зате й фінансова віддача того варта: зарплата іноземної офіціантки чи барменші - 200 кіпрських фунтів за вісім годин, продовження означає плюс 50%, а за вечерею та після неї гості, незалежно від національності, щедрі на чайові. «Особливо туристи з Росії, - каже Марія, однокласниця Ріін. - Вони взагалі гроші дають ні за що! Ну, сказала, де найближча аптека, хоча це можна дізнатися у портьє чи турагента. Мені здається, вони платять просто, щоб почути російську мову. А я ж по-російськи погано говорю, у мене мама росіянка, але в родині завжди була прийнята естонська. По-англійськи - легше, але російським туристам це не потрібно, а німці тільки зляться».
Найкраще за всіх російською володіє 17-річна Крістіна. Чомусь ця чарівна дівчина, яка приїхала лише тиждень тому, зникає після свого першого вихідного. Потім її колеги-співвітчизники відмовчуються, якось дивно переводячи розмову на іншу тему. Судячи з усього, юна офіціантка не змогла адекватно відповісти на пропозиції представників середньої менеджерської ланки. Гарячі місцеві хлопці з часткою турецької крові навряд чи гідно оцінили скромність білявої північанки - її контракт закінчився, не встигнувши вступити у фазу розвитку.
Чому естонські хлопці й дівчата приїжджають сюди? Хтось - за довгим, пробачте, фунтом. Хтось - з пристрасті до далеких мандрів. Хтось - так-так, є й такі - за професійним досвідом. Ніхто - за пригодами, на відміну, скажімо, від деяких туристів з нашої колись спільної історичної батьківщини, які безуспішно намагаються поповнити спорожнілу від відпочинку кишеню шляхом пропонування найрізноманітніших послуг.
Курортний сезон на Кіпрі - з квітня по листопад. Канікули у більшості естонських гастарбайтерів закінчаться у вересні. Що потім? «Потім, мабуть, доведеться наймати поляків, - каже менеджер готелю Костас. - Прикро, «зірочку» можемо втратити...»