Найбільш помітними змінами в проекті нового закону, що отримав назву Bill C-24, можна вважати пропозицію збільшити термін проживання в Канаді для отримання громадянства з 3 років (із чотирьох) до 4 років (із шести). При цьому уточнюється, що весь цей період претендент на отримання громадянства повинен жити щонайменше 183 дні на рік на території Канади, і щороку подавати податкову декларацію. Тобто фактично час проживання в Канаді для осіб зі статусом постійного жителя, які планують подавати на громадянство, збільшується з 3-х до 4-х років.
Також посилять правила, що стосуються іспиту на знання однієї з державних мов Канади (англійської або французької). Наразі його складають усі претенденти на громадянство віком 18-54 років. Після прийняття Bill C-24, іспит будуть складати особи віком 14-64 років. Отримання громадянства подорожчає, оскільки мита за обробку заяви підвищуються зі $100 до $300.
Ще одна зміна полягає в значному розширенні прав міністра громадянства та імміграції Канади, і передачі багатьох оперативних функцій імміграційним чиновникам. Зокрема, міністру буде надано одноосібне право позбавляти громадянства або надавати його. Наразі такі питання розглядають імміграційні судді.
Суддів також відсторонюють від розгляду заяв на громадянство, ці функції передадуть імміграційним чиновникам. За задумом розробників Bill C-24, на зміну триступеневій системі, яка діє зараз, має прийти одноступенева, з передачею всіх функцій з обробки заяви та прийняття рішення працівникам міністерства. Загалом роль суддів буде значно знижено, а їх кількість скоротять. Наразі розглядом заяв на громадянство займаються близько 30 суддів, і часто їх нестачею пояснюють тривалі терміни обробки заяв. За новим законом, функції з обробки заяв візьмуть на себе чиновники, а імміграційним суддям буде відведена роль весільних генералів – вони в основному проводитимуть церемонії отримання громадянства, під час якої претенденти складають присягу.
Зміна порядку вивчення заяв, за задумом авторів, повинна скоротити терміни їх розгляду до одного року. Наразі цей процес займає в середньому близько 3 років, з урахуванням того, що черга складається з більш ніж 320 тис. заяв.
Також посилять вимоги до кримінальної чистоти претендентів на громадянство. Зокрема, особи, обвинувачені у вчиненні злочинів або мають судимості, втратять право отримати канадське громадянство. Зросте відповідальність за обман імміграційних органів у процесі отримання громадянства. Якщо раніше їх могли оштрафувати на суму до $1 тис. і посадити до в'язниці на строк до 1 року, то за новим законом покарання становитиме до $100 тис. штрафу та до 5 років тюремного ув'язнення.
Ще однією ініціативою є створення ліцензованої професії консультанта з громадянства, з формуванням асоціації та членством у ній (незважаючи на те, що професія ліцензованого імміграційного консультанта та відповідна організація вже давно благополучно існують).
Нарешті, у новій редакції закону йдеться про можливість позбавлення канадського громадянства осіб, які мають подвійне громадянство, і тих, хто займався шпигунством, брав участь у військових діях, спрямованих проти Канади, або були втягнуті в терористичну діяльність. Право позбавляти громадянства таких осіб повинно бути передане у відання міністра громадянства та імміграції Канади.
Коментарі
Про підготовлювані зміни говорилося вже давно, тому внесення законопроекту C-24 особливим сюрпризом не стало. При цьому, оцінивши інформацію об'єктивно, якихось кардинальних змін у новому законі не передбачається, крім того, що процес розгляду заяв стає більш формальним, оскільки функції з прийняття рішень передають чиновникам, що підпорядковуються міністрові громадянства та імміграції Канади, в той час як імміграційних суддів виводять за рамки цього процесу. На мою думку, це найважливіший момент реформи.
Збільшення терміну проживання для претендентів на громадянство, або розширення вікового коридору при складанні іспиту на знання мови навряд чи можна вважати значними змінами. Погоди вони не роблять, і явно не є чимось революційним, це скоріше технічні аспекти, що не заслуговують серйозної уваги.
Те ж саме можна сказати про зміни, що стосуються надання громадянства особам з темним минулим та передачі міністрові громадянства та імміграції права позбавляти громадянства осіб, замішаних у тероризмі та ворожій Канаді діяльності. Ці випадки настільки поодинокі, що основну масу резидентів, які претендують на отримання канадського громадянства, нововведення жодним чином не торкнуться.
Посилення покарання за обман при отриманні громадянства виглядає досить серйозним. Мабуть, шахрайство у цій сфері набуло широких масштабів, і уряд шукає шляхи поставити заслони на цьому шляху. Найпоширенішим випадком є ситуація, коли заявники вказують, що проживали на території Канади покладений час, в той час як насправді перебували за її межами.
Наприклад, повідомлялося, що на жовтень 2013 року поліція розслідувала кілька великих випадків шахрайства у сфері отримання громадянства, коли під слідством опинилося близько 8 тис. осіб, з яких 5 тис. були громадянами Канади, і 3 тис. – особами зі статусом постійного жителя. У ході перевірок близько двох тисяч осіб відкликали свої заяви на отримання громадянства.
Тепер про головне – чи будуть знижені терміни розгляду заяв? Поки уряд сподівається загнати обробку заяв у фіксовані часові рамки (до року) до 2015-2016 року. Безперечно, це звучить оптимістично, і в це хочеться вірити. Однак досі весь досвід реформацій консерваторів у галузі імміграції особливих покращень не приносив – обіцянки залишалися здебільшого невиконаними, а прагнення щось покращити завершувалися прямо протилежним результатом. У підсумку прийом заяв практично за всіма федеральними імміграційними програмами призупинено, і в те, що з 2015 року настануть якісь позитивні зрушення в цій галузі, віриться все менше й менше.
Наприклад, відкритий на початку січня 2014 року прийом заяв на спонсорство батьків закрили вже буквально через місяць, оскільки квота в 5 тис. заяв була вибрана в перші ж тижні року. Тепер усім, хто хоче спонсорувати своїх батьків, доведеться чекати наступного року, за відсутності будь-яких гарантій, що їхня заява вкладеться у виділену квоту.
Наступний приклад – незважаючи на посилення правил надання статусу біженців, отримання в'їзних віз до Канади продовжує залишатися не найпростішою справою, люди все також отримують відмови. Тобто проблеми нікуди не зникають, незважаючи на всі проведені посилення. Тому є певний скептицизм щодо того, чи змінить щось на краще новий закон про громадянство.
Що не врахував Bill C-24?
Як уже зазначалося, кардинальних змін у новому законі не міститься. Зокрема, не порушено такий важливий момент, як отримання громадянства особами за фактом народження на території Канади. Як відомо, існує кілька принципів отримання громадянства, одним з яких є право на громадянство «за правом землі», тобто за фактом народження на території країни. Це правило дотримується, в тому числі й у Канаді, при тому, що воно вважається вкрай архаїчним та інші країни від нього відмовляються.
Дія цього принципу в Канаді створює лазівки для отримання громадянства. Існує цілий напрямок «туризм для громадянства», який полягає в тому, що вагітні жінки з усього світу приїжджають до розвинених країн, включаючи Канаду, народжують там для отримання їхніми дітьми громадянства. Найчастіше ці діти ніколи не будуть жити в Канаді, однак вони вважаються канадськими громадянами і отримують канадський паспорт. Природно, ситуація ця докорінно неправильна, і її потрібно змінювати.
Якщо уряд нарешті стурбувався підвищенням цінності канадського громадянства (що само по собі дуже правильно), то починати потрібно з вирішення такого роду проблем, а не зі збільшення терміну проживання на території країни та підвищення мит. Очевидно, питання про те, чому ця тема не відображена в Bill C-24, виникло у багатьох. Міністр громадянства та імміграції Кріс Александр фактично одразу після внесення законопроекту до парламенту повідомив, що починає широкі консультації з провінціями та територіями Канади для вироблення спільного підходу для прийняття рішення щодо так званого «туризму для громадянства».
Також абсолютно не порушено тему, яку вже неодноразово піднімали, і яка стосується канадських громадян, які отримали громадянство шляхом натуралізації, і при цьому не планують жити в Канаді. Не секрет, що багато іммігрантів приїжджають до Канади тільки заради отримання громадянства цієї країни, але жити в Канаді не збираються. Отримавши статус постійного жителя, вони відсиджують належний час у Канаді, отримують громадянство і їдуть або назавжди, або на тривалий термін. Природно, така ситуація дискредитує цінність канадського громадянства, і якщо вже починати реформи, то потрібно було б подумати про механізми, здатні «прив'язати» таких натуралізованих канадських громадян до Канади. Тим більше виробити їх нескладно, зберігши баланс між правом канадців жити за кордоном та необхідністю осіб, які отримали громадянство, показати серйозність намірів жити в Канаді.
Якщо дивитися на ситуацію об'єктивно, то проблема громадянства, як і проблема інтеграції в канадське суспільство, стоять у Канаді досить гостро, і тут є широке поле для реформ. І поки те, що пропонує уряд консерваторів, реформами назвати важко. Тому Bill C-24 навряд чи можна назвати революційним – це скоріше технічне коригування чинного закону для вирішення накопичених нагальних проблем. Тим же, хто планує подавати заяву на громадянство, потрібно враховувати заплановані зміни, оскільки вони скоро стануть законом, відповідно до якого розглядатиметься ваше питання.
Олена РЯБІНІНА,
«Русский Торонто».