Два тижні тому дисциплінарний комітет ФІФА в Лозанні поставив крапку у справі «Зідан - Матерацці». Обидва футболісти, можна сказати, легко відбулися: Зідан символічно дискваліфікований на три гри (він закінчив виступи) і оштрафований на $6 тис. Матерацці пропустить два найближчі матчі у складі італійської збірної та заплатить $4 тис. за нанесені словесні образи. Головне, Італія зберегла титул чемпіона світу, а Зідан свій «Золотий м'яч» - приз найкращому гравцеві чемпіонату світу. І, тим не менше, вболівальники ще довго будуть згадувати той удар головою, який завдав француз італійському захиснику у фіналі мундіалю.
Багатьох вчинок нападника збірної Франції шокував, адже всі звикли до іншого стереотипу - образу холоднокровного, сповненого власної гідності мачо, віртуоза, який витворяє з м'ячем неймовірні речі... На відміну, скажімо, від Девіда Бекхема, Зідан ніколи не влаштовував із свого життя шоу. У «Реалі» навколо Зізу не було театрального ажіотажу, він розминався в компанії футбольних мільйонерів з гідністю та повільністю першої скрипки. Навіть бульварна преса зламала зуби об Зідана: таблоїди намагалися приписати «найобдарованішому футболісту свого покоління» бурхливі романи на стороні. Але його дружина Веронік, іспанка за походженням, заявила, що на всі сто відсотків довіряє своєму чоловікові, і спроби копатися в особистому житті Зінедіна припинилися.
Здавалося б, у Зізу було все - світова популярність, багатомільйонні контракти та величезна любов уболівальників. І раптом він скоїв вчинок, який не вписувався в цей харизматичний образ: так б'ється шпана в паризьких передмістях. А може, Зідан, незважаючи на всі свої мільйони та кубки, в душі так і залишився сином зацькованих іммігрантів з Кастеллана, найнеблагополучнішого району Марселя?
Південна кров
Батьки 34-річного футболіста досі живуть у Кастеллані. Тільки тепер уже не в маленькій квартирці, а у великому будинку, подарованому знаменитим сином. Зідани походять родом з невеликого берберського села, розташованого в районі Кабілія в Алжирі. Сімейна легенда свідчить, що батько Зінедіна Ісмаїл у 50-х роках минулого століття приїхав до Парижа шукати кращої долі й оселився в передмісті Сен-Дені, де тепер розташований знаменитий «Стад де Франс», арена тріумфу французької збірної на чемпіонаті світу 1998 року. Через кілька років сім'я перебралася до Марселя, атмосфера цього середземноморського порту була ближчою Зідану-старшому. Ісмаїл працював комірником і часто був зайнятий ночами, через що маленький Зінедін - «делікатна та чутлива дитина» - не спав. Втім, коли справа доходила до футбольного м'яча, від делікатності не залишалося й сліду: нерідко вдома бували перебиті всі лампи. У футбол грали в Марселі всюди, причому не тільки м'ячами, які були для багатьох розкішшю, а й будь-якими іншими предметами - банками, пляшками. Складностей у житті іммігрантів вистачало, тож батько навчив своїх п'ятьох дітей нехитрої філософії: працювати вдвічі більше і не здаватися - тільки так можна було вижити. І вже в дитинстві Зінедін вирізнявся невгамовним бажанням перемагати. У школі справи в майбутнього капітана йшли, м'яко кажучи, не блискуче, тому всі свої зусилля Язід (це його друге ім'я) зосередив на футболі.
Коли Зідану було 14 років, футбольна удача хлопцеві усміхнулася. Настирливого хлопчика помітив один прозорливий футбольний скаут і порекомендував до академії клубу «Канн», де можна було грати з ранку до вечора. Втім, у Зідана була одна проблема - запальність. Жан Варро, перший тренер майбутньої зірки в «Канні», пізніше говорив, що його підопічний дуже болісно реагував на образливі репліки однолітків і був готовий негайно кинутися в бійку. Наставник намагався спрямовувати спалахи агресії хлопця в ігрове русло і робив це, треба сказати, успішно. У неповні сімнадцять років Зінедін Зідан грав в основному складі клубу. Щоправда, якщо вірити спогадам Варро, перші тижні в «Канні» майбутня зірка провела, перемиваючи посуд на кухні та наводячи порядок у клубі. Так карали тих, хто пускав у хід кулаки. Новачок побив гравця, який з'їхидствував з приводу його алжирського походження. Тримати себе в руках і не реагувати на образи - це було понад його сили.
Ролану Курбісу, тренеру «Бордо» - клубу, куди Зідан перейшов у 1992 році, довелося чимало повозитися з Зізу. Особливо важко було в перші два роки. «Ми одразу зрозуміли, що в наших руках видатний талант, - згадує Курбіс. - Але іноді й у нас опускалися руки. Були моменти, коли з ним нічого не можна було вдіяти. Не міг же я приставити Зізу свою голову! А впертості йому було не позичати».
Віват Зізу!
Між тим футбольна кар'єра Зідана мчала вперед на всіх парах. У «Бордо» він скуштував перший міжнародний успіх у сезоні 1995/1996, коли клуб дійшов до фіналу Кубка УЄФА. А двома роками раніше почалися виступи Зізу в національній збірній. У серпні 1994 року Зідана поставили на заміну у матчі з чехами, і він одразу забив два голи. Не дивно, що на чемпіонаті Європи 1996 року тренер французької збірної Еме Жаке виявив велику довіру футболісту з «Бордо» і давав йому багато грати. «Тоді його вирізняли чудова техніка та непереборне бажання прорватися будь-що-будь - якості, без яких неможливий класний футболіст», - згадує Жаке. Слава Зідана зростала, і невдовзі провідні європейські клуби почали полювати за золотими ногами Зізу. Влітку 1996-го футболіст перейшов до «Ювентуса» і одразу ж виграв зі своїм новим клубом Міжконтинентальний кубок. Тоді «стара сеньйора» завдала поразки аргентинському «Рівер Плейту». Крім того, «Юве» ставав чемпіоном Італії два роки поспіль (у 1997 та 1998 роках). Але зіркова година чекала Зідана на «Стад де Франс», де у фінальному матчі проти Бразилії він забив два голи. Франція стала чемпіоном світу, а два роки потому перемогла і на чемпіонаті Європи.
Слава мало змінила характер Зізу. Він, як і раніше, обожнював рідні місця, часто гостював у Кастеллані і не раз повторював, що тільки в марсельських нетрях почувається як вдома. Один із братів Зізу - Фарід тренував місцеву футбольну команду, яка обрала Зідана своїм довічним президентом. Зізу подовгу міг ганяти з хлопцями м'яч, щоб знову відчути себе безтурботним пацаном. Цього йому так не вистачало в Італії, де папараці стерегли кожен його крок. Популярність починала докучати. Скаржилася і Веронік, яка виросла в жаркій Андалусії: їй не подобався вологий італійський клімат і те, що взимку діти без кінця хворіли. Президент «Ювентуса» Аньєллі тоді довго журився, що не зміг утримати Зідана: «Там усім командує дружина, і в цьому вся проблема». Треба визнати, що з початку заміжжя Веронік взяла владу в сім'ї у свої руки. Колишня танцівниця, вона, можливо, самостверджувалася таким чином. У результаті переїзд на Піренеї відбувся. Зізу прийняв пропозицію мадридського «Реала», який поклав зірці зарплату від $5,6 до 7,2 млн на рік (цифри в різних джерелах коливаються). Хто б встояв перед такою пропозицією?
Переїзд до Мадрида дав можливість Зідану зітхнути на повні груди. Він органічно вписався в зоряну команду «Реала», де зібралися найвеличніші гравці світу - Луїш Фігу, Девід Бекхем, Роберто Карлос... Ювелірна гра Зізу допомогла «Реалу» перемогти у фіналі Ліги чемпіонів 2001/2002 «Байєр» з Леверкузена - цього титулу якраз бракувало в нагородному списку Зідана. Всі захоплювалися фантастичними талантами Зідана: ФІФА тричі визнавала його гравцем року (у 1998, 2000 та 2003 роках). А ось гра за французьку збірну, схоже, не йшла. На чемпіонаті світу в Кореї та Японії Зідану завадила грати травма, і він з'явився тільки в останніх трьох матчах. Жорстоким розчаруванням стала поразка збірної Франції від Греції на Euro-2004. Після цього Зідан вирішив було закінчити виступи під національним прапором. Але рік потому стало очевидно, що підопічні Раймона Доменека без допомоги свого капітана приречені, і Зізу повернувся. В результаті збірна Франції показала відмінну гру в Німеччині. Напередодні фіналу французи поклялися: «Помремо всі разом». Вони дуже хотіли перемогти, а коли напруга така велика, важко буває показати найкращий результат. Зідан мріяв після свого останнього, 108-го матчу за збірну піти непереможеним... Але після фатального удару головою в грудну клітку Матерацці в нокаут відправилася вся французька збірна. Хоча Ліліан Тюрам, захисник команди Франції, вважає, що на кінцевий результат матчу вилучення капітана за великим рахунком не вплинуло. А ось самому Зізу, безсумнівно, змастило тріумф: «Не дивуюся його реакції, але не треба було це робити на полі! Зізу зробив помилку і знає про це».
Темна сторона сили
Футбольна кар'єра Зідана лише на перший погляд виглядає глянцевою. Є на ній і темні плями. Мало хто знає, що Зізу вилучали з поля чотирнадцять разів! Якщо не рахувати випадку з Матерацці, то найшокуючою стала сутичка з Йоханом Кенцем з Гамбурга під час матчу Ліги чемпіонів у 2000 році. За цей спалах гніву Зідан був дискваліфікований на п'ять матчів. Відзначився він і на чемпіонаті світу 1998 року, коли в грі з Саудівською Аравією напав на Фауда Аміна і теж був «нейтралізований». Як написала одна поважна англійська газета, судячи з усього, напади люті у Зідана виникають через конфлікт двох культур. Гаряча алжирська кров не дозволяє миритися з образами, у той час як європейські правила пристойності вимагають постійно тримати себе в руках. Як висловився про Зідана його агент Алан Мільяччо, «він зазвичай мовчазний, але іноді пробка вилітає з пляшки з тріском». Цього разу «тріск» був оглушливим.
Що ж тепер? Франція, швидше за все, простить свого ідола або вже простила. Тим більше що Зізу вибачився перед уболівальниками в прямому ефірі. Просто і по-чоловічому. Спонсори Зідана запевняють, що цей вчинок ніяк не позначиться на контрактах футболіста. Рекламодавці зійшлися на тому, що бійка з Матерацці - «дитячий жест, так що тепер зірка буде ближчою до народу». Минулого року, наприклад, заробітки Зідана за рекламними контрактами склали €8,6 млн - більше, ніж зарплата «за основним місцем роботи» в «Реалі». На зорі своєї кар'єри несвітський і неговіркий Зізу мало цікавив рекламодавців. Але в останні роки рекламний бізнес оцінив скромну чарівність капітана французької збірної.
Хоча Зідан твердо заявив про закінчення кар'єри, «Реал» буде, як і раніше, платити йому зарплату, адже у футболіста контракт закінчиться через рік. Зізу тягнув з остаточним рішенням - грати йому чи піти. І все ж поставив крапку. Він хотів, щоб керівництво клубу дізналося про це завчасно, щоб підшукати заміну. Однак тепер, після розгрому «Ювентуса» на процесі у справі про корупцію в італійському футболі, такі зірки, як Каннаваро і Дзамбротта, швидше за все, опиняться в тому ж «Реалі». Так що королівському клубу зірок вистачить.
Про своє майбутнє Зізу поки говорить стримано. Він хоче побути з сім'єю в Мадриді (у них з Веронік уже четверо синів - Енцо, Лука, Тео та Ельяс, якому ще немає й року). Тим більше що президент «Реала» запропонував футболісту проект, пов'язаний з дитячим футболом. Щоправда, колеги по збірній Франції впевнені, що «дитячий садок» - не його масштаб і він обов'язково повернеться в команду, скажімо, в ролі головного тренера. Втім, загадувати так далеко Зідану не хочеться. Попереду літні канікули, і багато чого можна обдумати не поспішаючи.
«Я ніколи не переставав воювати. Ця потреба сидить у мені з глибокого дитинства. Щодня я згадую, звідки я родом і чого я досяг: хлопчина з Кастеллана, алжирець з Марселя, француз, якого тепер впізнають на вулиці... Тут є чим пишатися» - замислено промовляє великий футболіст, якого нещодавно назвали найпопулярнішим французом усіх часів. Слава Зідана у Франції сьогодні настільки велика, що популярний лозунг «Зізу - в президенти!» вже не сприймається як жарт. Чи є шанси у Зізу зайняти Єлисейський палац? Чим чорт не жартує!.. От тільки раптом президент Французької Республіки Зінедін Зідан не стримається і «бодне» когось із лідерів G8? Шуму буде!..