Громадянам країн ЄС дозволяється мати подвійне громадянство
Як зазначає Deutsche Welle, є держави, які не бажають втрачати своїх громадян. Наприклад, Іран. Згідно з цивільним кодексом цієї країни, відмовитися від іранського громадянства практично неможливо. І його отримання в багатьох випадках не залежить від волі людини: будь-хто, у кого батько – іранський громадянин, автоматично вважається таким, що має іранське громадянство. І не важливо, де народився і де проживає ця людина – в Ірані чи ні.
Окремим параграфом у кодексі прописані правила для жінок – їм відмовитися від громадянства Ірану ще важче, бо жінка зобов'язана мати таке ж громадянство, як і її чоловік. І якщо іранець, який проживає в Німеччині, отримує громадянство ФРН, йому майже в усіх випадках залишають і іранське. За даними Федерального статистичного відомства ФРН, у 2018 році 3080 іранців отримали німецьке громадянство, при цьому жодному з них не довелося здавати іранський паспорт.
Але Іран – далеко не єдина держава, що перешкоджає виходу зі свого громадянства. Їх близько 40. Серед них і такі країни, від яких подібного, здавалося б, очікувати не слід, – наприклад, Аргентина. У 2018 році всі 155 аргентинців, які отримали громадянство ФРН, також зберегли свої аргентинські паспорти. Серед інших держав, що відрізняються найсуворішими правилами щодо прийняття та відмови від громадянства, – Афганістан, Еритрея, Нігерія та Сирія.
Походження або місце народження
Існують два базові принципи, що визначають право на отримання громадянства. У США, наприклад, прийнято територіальний принцип, відомий як Jus soli (лат. «право землі»): всі діти, які народилися на території цієї держави, мають право на отримання американського громадянства. Іншого принципу дотримуються Німеччина та Китай. Обидві держави діють на основі Jus sanguinis (лат. «право крові»), що враховує походження дитини. Так, громадянство ФРН отримує не той, хто народився на території однієї з 16 федеральних земель, а той, у кого хоча б один із батьків має німецьке громадянство.
Але у ФРН на додаток до цього існує процедура натуралізації – іноземні громадяни можуть отримати німецьке підданство. Також дозволено – з обмеженнями – подвійне громадянство. А от у Китаї етнічному некитайцю вкрай важко було б отримати громадянство, та й подвійне громадянство в КНР законодавчо заборонено.
Якщо громадянство ФРН хоче отримати громадянин РФ, який відповідає критеріям, що дозволяють розпочати процедуру натуралізації, він повинен перед цим, як правило, відмовитися від російського громадянства – два паспорти мати тепер не дозволяється. Але ті, хто вже має подвійне німецько-російське громадянство, можуть зберегти його.
Європейський паспортний рай
З 2007 року Німеччина дозволяє громадянам ЄС, а також Швейцарії, отримати німецьке громадянство, зберігши попереднє. І в інших європейських державах узаконене таке подвійне європейське громадянство – або в повному обсязі, або з обмеженнями.
Як випливає з перепису населення 2011 року, у Німеччині проживають майже 4,3 мільйона осіб, які мають крім німецького ще одне громадянство. 690 тисяч громадян ФРН мають польський паспорт, 570 тисяч – російський, 530 тисяч – турецький. Цифри ґрунтуються на даних регіональних відділів з реєстрації громадян. Але багато людей не повідомляють про своє друге громадянство, тому наведена статистика може бути неточною.
Вибір між двома громадянствами
До 2014 року народжені та вирощені у ФРН діти батьків-іноземців протягом п'яти років після досягнення повноліття повинні були обрати, яке громадянство вони бажають зберегти – своїх батьків чи країни проживання.
З кінця 2014 року молодим людям, які після досягнення 21 року прожили у ФРН щонайменше вісім років або протягом шести років відвідували німецьку школу, скасували необхідність обирати громадянство. Немає її тепер і для тих, хто закінчив у Німеччині школу або отримав профосвіту. У всіх таких випадках допускається збереження двох громадянств.
Ізраїльсько-палестинські особливості
Складні відносини між Ізраїлем та Палестинською національною автономією породили чимало специфічних особливостей, що стосуються громадянства. Одна з них зачіпає Німеччину.
Так, палестинцям, які отримали громадянство ФРН і одночасно значилися в палестинському реєстрі осіб або мають палестинський ідентифікаційний номер (ID), заборонено в'їзд до Ізраїлю. Між тим усі інші громадяни ФРН можуть в'їжджати до Ізраїлю без віз. В'їзд на Західний берег річки Йордан доступний для таких палестинців з німецьким громадянством лише через територію Йорданії.
У самому Ізраїлі діє ще одне незвичне правило, що стосується громадянства. У 1950 році, через два роки після утворення ізраїльської держави, було прийнято рішення про те, що де б не жили євреї, всі вони мають право емігрувати до Ізраїлю та отримати ізраїльське громадянство. Цей закон і сьогодні дає можливість тим євреям, хто зазнає переслідувань, у якій би країні це не відбувалося, стати громадянином Ізраїлю та жити в безпеці. Останнім часом на тлі збільшеної кількості антисемітських інцидентів у Франції багато французьких євреїв скористалися такою можливістю.