Європа хоче перенаправити потоки біженців
З розподілом біженців, незважаючи на зовнішню простоту, є серйозні проблеми. Варіантів чимало, але знайти варіант, який усіх влаштує, не вдається. Зрозуміло, що визначення квот має бути прив'язане до якогось об'єктивного показника: чисельності населення, розмірів ВВП, тобто рівня розвитку економіки тощо.
Суперечки між міністрами внутрішніх справ 28 членів Євросоюзу йдуть досить гарячі. Ніхто не хоче нести зайвий тягар витрат, особливо в умовах дуже складного економічного становища, і збільшувати соціальне напруження у своїх країнах.
Ключовою позицією з цього питання може стати думка Німеччини, яка давно є однією з найпривабливіших країн Європи для мігрантів.
Міністр внутрішніх справ ФРН Томас де Мезьєр вважає, що головним критерієм має бути чисельність населення приймаючої сторони – чим більше людей живе в країні, тим більше вона має приймати біженців. Зрозуміло, що такий принцип має влаштовувати малозаселені країни типу Швеції, Греції та Мальти.
Крім чисельності населення, може бути взято до уваги і рівень економічного розвитку приймаючої країни, тому що в порівнянних за чисельністю населення країнах може бути різний рівень розвитку економік. Очевидно, що Німеччині з її потужною економікою легше приймати мігрантів, ніж, скажімо, Італії чи Франції.
Зараз розподіл біженців відбувається за так званим Дублінським регламентом, в основі якого лежить принцип, що біженців мають приймати країни, через які вони потрапили до Європи. До Дублінського регламенту, прийнятого в 1990 році, вже двічі вносилися зміни та доповнення. Остання редакція – Дублін III була прийнята минулого року.
Цікаво порівняти, як вплинуть різні методи підрахунку на чисельність біженців, яких приймають європейські держави. Станом на 1 липня 2014 року найбільше біженців – 31,3% виявили бажання отримати притулок у Німеччині. Іншими найпривабливішими країнами для приїжджих є Швеція – 13,4%; Франція – 13,1%; Італія – 10,5%; Великобританія – 6,1%.
Німецький журнал Spiegel розрахував кількість біженців по цих країнах, якби квоти розподілялися не за Дублінським регламентом, а за іншими критеріями. Якщо взяти за головний критерій розміри ВВП, тобто економіку, то розподіл біженців виглядатиме так: Німеччина – 20,9%; Франція – 15,8%, Великобританія – 14,5%; Італія – 11,9%.
Ось як виглядатимуть квоти, якщо прийняти за основний критерій чисельність населення: Німеччина – 16,2%, Франція – 12,9%, Великобританія – 12,6% та Італія – 11,8%.
І, нарешті, у разі використання комбінації обох критеріїв, яка, можливо, є найбільш збалансованою методикою підрахунку, вийде наступна картина: Німеччина – 19,4%; Франція – 14,8%; Великобританія – 13,9% та Італія – 11,9%.
Очевидно, що для Німеччини та особливо Швеції відмова від Дублінського регламенту вигідна, тому що дозволить їм значно зменшити кількість біженців. Для Франції та Італії зміни незначні. Найбільш невигідним новий розподіл біженців є для Сполученого королівства, тому що англійцям доведеться приймати їх у два з гаком рази більше, ніж зараз.
Ще однією проблемою, хоча вже не на європейському рівні, а всередині самих членів ЄС, є розподіл біженців по землях, провінціях, графствах тощо. Наприклад, всередині Німеччини діє система розподілу біженців за так званим Кенігштайнським ключем, який враховує як кількість жителів, так і економічний розвиток землі. Тільки як економічний критерій у Берліні беруть не обсяг ВВП, а розміри податкових надходжень.
Сергій МАНУКОВ.
«Expert Online»