Дорожній чек - це сертифікат на певну суму в іноземній валюті, виписаний на конкретну людину. Зовні вони дуже схожі на звичайні гроші: друкуються на спеціальному папері, що має кілька ступенів захисту, також зазначається валюта та номінал. Найбільш поширені чеки в доларах, трохи рідше - в євро, канадських та австралійських доларах, японських єнах.
Піонерами ринку дорожніх чеків є компанії American Express і Thomas Cook. У 1850 році Томас Кук організував першу групову подорож, започаткувавши туристичний бізнес. Його клієнти під час поїздок потребували безпечного та простого засобу платежу, і він ввів в обіг певну циркулярну ноту - прообраз сучасного дорожнього чека. Оформлюватися в успішний бізнес ця ідея почала з появою компанії American Express. У 1892 році вони випустили дорожні чеки для тих, хто їде з Нового Світу в Старий. За ними можна було отримати готівку та обміняти її на місцеву валюту. Покупка тревел-чека супроводжувалася пакетом сервісних послуг, куди входило бронювання квитків та консультації.
Зараз у світі використовується понад десяток видів дорожніх чеків, але за авторитетом і популярністю, як і раніше, лідирують American Express, Thomas Cook, а також їх молодші конкуренти - Visa та City Corp. Основна відмінність між ними - регіони використання. Так, чеки American Express широко поширені в США, Visa та Thomas Cook більш бажані в Європі, а City Corp - в азійських державах.
У країнах Західної Європи та США чеки American Express і Thomas Cook приймають до оплати в метро, таксі, готелях, ресторанах, магазинах нарівні зі звичайними грошима. У Китаї, Хорватії та Японії їх спочатку потрібно обміняти на місцеву валюту. В єгипетських містах Каїр, Луксор, Асуан працюють представництва компанії American Express і Bank of Alexandria, де можна обналичити дорожні чеки без комісії. Представництва компанії American Express є в Чехії, тому туди теж не обов'язково везти готівку. Чеки Thomas Cook добре приймають на Кіпрі, Фінляндії, Греції, Італії, Мальті, Іспанії. В інших країнах ними можна оплатити лише готель та покупку в деяких магазинах.
Слово «вигідніше» в даному випадку означає «без комісійних». Річ у тім, що при продажу чеків, як і при купівлі, зазвичай доводиться платити. Купити чеки в Україні можна, сплативши комісійні в 1% від вартості. А ось за скільки ви їх потім продасте, залежить від країни, конкретного банку та вашої обізнаності.
У кожної компанії, що випускає дорожні чеки, є агентства по всьому світу, де обміняти їх на готівку можна безкоштовно. Якщо ж ви міняєте чеки в сторонньому банку, комісія сягає 10%. Крім того, банк може брати за обмін мінімальну комісію в $5-10. Тобто навіть якщо ви купуєте дорожні чеки на суму $20, цілком можливо, що вам доведеться сплатити $10 одних комісійних. Плюс ще пристойні гроші можна втратити на обмінному курсі, якщо валюта чека не збігається з валютою країни перебування.
Загалом, висновок один: не міняйте чеки в першому-ліпшому банку, шукайте той, де пропонують найбільш вигідний курс. А якщо ваш маршрут пролягатиме африканськими заповідниками чи азійськими селами, краще взяти готівку.
Якщо з дорожніми чеками все так непросто, чому б тоді не завести пластикову картку? Тому що у дорожніх чеків є перед ними певні переваги. По-перше, на відміну від пластикових карток, дорожні чеки не вимагають оформлення страхових депозитів або незгоряних залишків у банку, і процедура їх купівлі займає мінімум часу. Коли клієнт знімає гроші з пластикової картки за кордоном, він у будь-якому разі платить від 1,5 до 5% від суми операції, тоді як чеки часто можна обналичити безкоштовно. Крім того, відновити втрачену пластикову картку може лише банк-емітент. Тобто якщо ви загубили картку на початку своєї відпустки, до повернення додому вам доведеться розраховувати лише на решту готівки. І навіть із випадками шахрайства власники дорожніх чеків, на відміну від власників «пластику», практично ніколи не стикаються.
Про переваги тревел-чеків перед готівкою годі й казати. По-перше, згідно з митним законодавством, ви можете вивезти за кордон не більше ніж $10.000. А суму в дорожніх чеках митники не обмежують, достатньо лише пред'явити їм довідку від банку про купівлю. Але найсуттєвіша перевага проявляється при втраті або крадіжці дорожнього чека. Якщо у вас за кордоном вкрадуть гаманець, гроші вам зможуть повернути лише органи правопорядку, і то якщо пощастить. Вкрадений чек же, по суті, залишається з його власником. Навіть якщо його обналичить хтось інший, хазяїн, як правило, все одно отримає свої гроші назад. Головне, щоб ви якомога швидше заявили про зникнення в поліцію та Всесвітню службу відшкодування, координати якої вам повідомлять при купівлі чека. Відновлюють їх зазвичай протягом доби і грошей за це не беруть.
Корисні поради:
• Видима відмінність чеків від готівкових грошей - наявність на них підписів. Ви ставите перший підпис, коли купуєте чек, і ще раз розписуєтесь у присутності касира, коли розраховуєтесь ним або обмінюєте на готівку. Тому найголовніша порада - у жодному разі не ставте на чеках другий підпис заздалегідь.
• У момент купівлі дорожніх чеків власнику обов'язково видається квитанція. Вона і є основним документом, що дозволяє відшкодувати ваші кошти. Тож друга порада така - зберігайте квитанцію окремо від чеків, інакше вам нічого буде пред'явити як доказ. Втім, навіть якщо ви з дурості поклали її в гаманець і загубили разом із дорожніми чеками, шанс отримати гроші все ж таки є. У банку завжди залишається копія вашої квитанції про купівлю, тому потрібно негайно зв'язатися з ним і попросити відновити квитанцію та надати вам інформацію про серійні номери втрачених чеків.
• Заявити про зникнення потрібно протягом доби. Для цього щонайменше необхідно знати телефони технічної підтримки та адреси офісів.
• Зберігати чеки потрібно так само, як і готівку, - у надійному місці. Якщо поліція підтвердить банку, що ви залишили чеки на велику суму в бардачку автомобіля, при їх відшкодуванні виникнуть проблеми. Загалом, незважаючи на те, що гроші, переведені в тревел-чеки, вкрасти не можна, краще не розслаблятися.