Правило №1. При оренді машини найкраще обирати готелі, у яких є власний паркінг або дозвіл паркуватися неподалік.
В Європі далеко не у всіх готелів є паркінги, але багато хто має договори з тими готелями, де вони є. Про це завжди можна дізнатися на ресепшн, оскільки часто це найприйнятніший спосіб заощадити, нічого не порушуючи. Адже відсутність парковок – це справжній бич автомобілістів у містах таких країн як Франція або Італія, а от в Іспанії з цим легше.
Підземні паркінги в Європі всім хороші, тільки потрібно навчитися ними користуватися. При в'їзді в підземний паркінг зазвичай висить електронне табло, на якому вказано, чи є в ньому місця чи ні (наприклад, французькою libre - вільно, complet - місць немає). Іноді підказкою служать кольори букв на табличці: зелений та червоний, відповідно. На в'їзді водій з лівого боку побачить автомат, на якому слід натиснути кнопку, той видасть талончик (його потрібно взяти) із зазначенням часу в'їзду в паркінг та відкриє шлагбаум. Далі слідуйте строго за вказівниками-стрілочками. Припаркувавшись, не забувайте захопити талончик із собою та запам'ятати номер і, головне, поверх, на якому залишено машину. Перший в'їзний етап пройдено. Залишився не менш важкий - виїзний.
Автомати, які приймають оплату, стоять на вході в паркінг (найчастіше біля ліфтів). У нього треба вставити талон і тоді на табло висвітиться сума грошей залежно від тарифу. Потрібно опустити в автомат гроші або розрахуватися кредитною карткою, після чого він знову видасть талон, який доведеться «згодувати» автомату на виїзді перед шлагбаумом. Залишиться лише 15 хв, щоб покинути паркінг.
На вулицях же платна парковка позначається блакитною лінією, а у Франції така стоянка може бути позначена словом Payant (платна). Побачивши її, поруч шукайте автомат для оплати. Його принцип дії дещо інший - одразу потрібно вибрати час, на який залишаєте машину, і прикріпити квитанцію до лобового скла. Їх наявність періодично перевіряють поліцейські.
Парковка на околицях великих міст Європи коштує близько €0,7-2,5 за годину, в центрі - до €5 за годину. Щоб залишити машину в підземному паркінгу, доведеться викласти від €20 до €25 за день.
Правило № 2. Усі штрафи необхідно оплачувати якомога швидше. В іншому випадку збільшуються шанси потрапити до «чорного списку» спочатку в дорожній поліції, а потім – і в консульстві.
Судячи з усього, штат контролерів у поліції в Європі великий і славний. Тому ми б взагалі не стали рекомендувати несанкціоновані стоянки. Але... за нашим сумним досвідом, найтерпиміший штраф виписують у Франції за стоянку на платній парковці без оплати - він становить лише ?11! Більш суворе покарання чекає водія за парковку в недозволеному місці - €35 у Франції та €60 в Італії, плюс авто можуть відвезти на штрафну стоянку, а за його порятунок доведеться викласти суму від €80. Решта цифр за більш серйозні порушення взагалі зашкалюють - найсерйозніший штраф за парковку сягає €300.
Що потрібно робити зі штрафною квитанцією для оплати? У Франції з нею потрібно піти, ні за що не здогадаєтеся, в тютюновий кіоск! (жовта вивіска Tabac). Там ви повинні будете купити поштову марку на суму штрафу, наклеїти її на талон і, залишивши собі копію, опустити оригінал у поштову скриньку. Виїжджати з країни, не вирішивши питання зі штрафом - погана ідея. Вдома його жодним чином не оплатити. А при з'ясуванні факту несплати можуть надалі виникнути проблеми з отриманням візи.
В Європі існує дві системи оплати пересування по автостраді. В Австрії, Швейцарії, Чехії та Словаччині за дороги потрібно заплатити один раз, купивши марку та наклеївши її на лобове скло. Такий стікер вартістю від €5 до €50 дозволяє безперешкодно їздити по всіх платних магістралях держави від 15 днів до року - залежно від прийнятих у країні правил. А от в Італії, Іспанії та Франції діє покілометрова система оплати. Плата за проїзд становить різні фіксовані суми залежно від кілометражу. Систем «платілок» декілька: це можна зробити за допомогою автомата та кредитної картки - найдовший спосіб; готівкою, коли водій у прямому сенсі слова кидає потрібну кількість монет у кошик (!) і, найпростіше, віддаючи гроші в руки дорожньому співробітнику. Наприклад, від Барселони до Жирони проїзд обійдеться трохи більше €5. Найдорожчі дороги пролягають у Франції. На всіх європейських трасах встановлено відеокамери зі вбудованими радарами, тому поліцейські зустрічаються рідко.
Правило №3. Економити, уникаючи платні автостради та намагаючись пройти маршрут національними дорогами, не варто.
Автостради в Європі дозволяють берегти не тільки час, але й гроші. Платними магістралями можна легко пересуватися зі швидкістю 130-140 км/год. Водії в основному дуже ввічливі та охоче обмінюються люб'язностями. А знаком вдячності служить увімкнена на кілька секунд «аварійка».
До речі, по всій Європі на дорогах дуже багато мотоциклів та скутерів, які ганяють трасами на дуже високій швидкості. А в дзеркалі їх погано видно - будьте готові до цього! Вимагають підвищеної уваги й покажчики поворотів, які зазвичай висять надто близько до цих самих поворотів. Проскочити потрібний дуже легко. А в іншому, як зазначає «Вояж і відпочинок», життя на колесах у Європі безтурботне та приємне.